Новини
19.03.2024

29.07.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

29.07.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прикордонної безпеки держави» від 27.02.2018 № 2293‑VIII, відповідно до яких було змінено главу 15: доповнено статтею 2044.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Органи Держприкордонслужби на виконання визначених законодавством України завдань беруть активну участь у протидії нелегальній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів. Проте результати реалізації таких завдань не завжди є ефективними, перш за все, через недосконалість та невідповідність законодавства щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення у прикордонній сфері умовам сьогодення.

Зокрема, на сьогодні Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) за вчинення злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Держприкордонслужби визначено відповідальність у виді штрафу від 85 до 170 грн, а за порушення іноземцями правил перебування в Україні – від 510 до 850 грн. Незаконне ж перетинання державного кордону України або порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України чи виїзду з неї на сьогодні карається штрафом від 1700 грн. За нинішньої фінансово-економічної ситуації такий розмір штрафу (який має еквівалент від 4 до 60 євро) не є перепоною та не стримує іноземця-правопорушника від протиправних дій, а відсутність у ч. 2 ст. 2041 КУпАП (незаконне перетинання держкордону групою осіб) стягнення у виді адміністративного арешту, на відміну від ч. 1 цієї статті, спонукає організаторів незаконного переправлення осіб через державний кордон здійснювати саме групове переправлення нелегальних мігрантів.

З огляду на те, що адміністративні правопорушення, передбачені ст. 202, 203, 2041, 2042 КУпАП, є порушеннями у сфері протидії нелегальній міграції – глобальної проблеми сьогодення, а тому відповідальність за їх вчинення має бути наближена до санкцій за вчинення корупційних правопорушень, що також несуть у собі загрози міжнародного правопорядку.

Відповідно до статей 13–141 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» органи СБУ, ДМС і Держприкордонслужби уповноважені за певних обставин приймати рішення щодо заборони в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

При цьому, незважаючи на прийняті рішення про заборону в’їзду в Україну особи, стосовно яких вони прийняті, все одно намагаються в’їхати в Україну. Так, упродовж 2015–2016 років органами Держприкордонслужби не пропущено в Україну понад 2 тис. таких осіб. Однак, чинним законодавством не передбачена жодна відповідальність за вчинення іноземцями та особами без громадянства таких дій. Тому, пропонується встановити таку відповідальність, протоколи про які матимуть право складати органи, уповноважені законом приймати рішення про заборону в’їзду.

Крім того, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не враховані підстави для приймання такого рішення щодо іноземців, які в порушення законодавства України відвідують ТОТ АРК та ОРДЛО. Також, є не визначеним певний строк, на який може бути заборонено в’їзд в Україну іноземцям чи особам без громадянства, та відсутній диференційований підхід до встановлення строку такої заборони у залежності від обставин вчиненого порушення.

Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженим наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 № 415‑ог (із подальшими змінами), передбачені відповідні процедури щодо переміщення осіб, транспортних засобів та вантажів у районі проведення антитерористичної операції (АТО).

Однак окремі громадяни та суб’єкти підприємницької діяльності намагаються порушувати встановлений в районі проведення АТО порядок, переміщаються як в район проведення АТО, так і з нього поза межами встановлених транспортних коридорів та КПВВ, чим створюють загрози життю та здоров’ю для себе та інших осіб, а також значно ускладнюють виконання визначених завдань органами, які задіяні згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» як сили і засоби АТО. Однак, притягнення осіб до відповідальності за незаконне перетинання лінії зіткнення законодавством не визначено. Складання протоколів про вчинення таких правопорушень пропонується надати посадовим особам, які безпосередньо беруть участь у забезпеченні проведення АТО – СБУ, Держприкордонслужби та Нацполіції.

Відповідно до ч.  2 ст.  2221 КУпАП від імені органів Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники цих органів та їх заступники, а також керівники підрозділів органів охорони державного кордону та Морської охорони Держприкордонслужби, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України.

Відповідно до визначених законодавством України завдань органи Держприкордонслужби та їх підрозділи виконують такі завдання у цілодобовому режимі на різних ділянках відповідальності вздовж лінії державного кордону, пунктах пропуску через державний кордон, а також інших визначених місцях, у тому числі перебуваючи у значній віддаленості від підрозділів постійної дислокації. За таких обставин розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначеним колом уповноважених осіб, в порядок та у терміни, передбачені КУпАП, значно ускладнюється.

Крім того, з 10 лютого 2015 року відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2015 № 38 «Деякі питання підвищення рівня національної безпеки України» з метою забезпечення безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів та виходячи з принципів непорушності державного кордону, територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності і суверенітету України у деяких районах Донецької та Луганської областей запроваджено прикордонний режим. Відповідальність за його порушення передбачена ст. 202 КУпАП, а протидію цьому правопорушенню законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби.

Водночас персонал Держприкордонслужби, який здійснює контроль за дотриманням прикордонного режиму у контрольованих прикордонних районах Донецької та Луганської областей, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» здійснює завдання не з охорони державного кордону, а заходи, спрямовані на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп і злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України, а тому на сьогодні не уповноважений складати відповідні протоколи про адміністративні правопорушення за компетенцією.

За таких умов ст. 2221 КУпАП потребує унесення змін щодо визначення кола осіб, уповноважених розглядати справи за компетенцією Держприкордонслужби України, з урахування обстановки, що змінюється. Аналогічні положення мають місце у ст. 2222, 2301, 2341 та 239 КУпАП та надають право керівникам відповідних органів визначати перелік осіб, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. У зв’язку з цим слід привести вимоги ст. 217 КУпАП у відповідність із положеннями цих статей.

18 листопада 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16.10.2012 № 5459-VI, яким, зокрема, право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 203, 204, 205 та 206 КУпАП, надано Державній міграційній службі України – центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб. До цих змін таке право мали суди.

Разом з тим, внесення відповідних технічних змін, пов’язаних з підвідомчістю зазначеної категорії справ про адміністративні правопорушення, щодо виключення ч. 1 ст. 203, 204, 205 та 206 КУпАП з ч. 1 ст. 255 КУпАП та включення до ч. 2 тієї ж статті, не здійснено.

Крім того, до внесення у законодавство зазначених змін, органи Держприкордонслужби мали право складати протоколи про вчинення іноземцями та особами без громадянства правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, які виявлялись у контрольованих прикордонних районах, що, зазвичай, значно віддалені від місця дислокації територіальних підрозділів міграційної служби. У результаті такої діяльності до адміністративної відповідальності за це правопорушення щороку притягувалось до 1,5 тис. осіб із поступовим зменшенням цієї кількості на 10–15 %. Така діяльність прикордонників демонструє її позитивний вплив на міграційний стан прикордоння.

Зазначене правопорушення аналогічне тому, що передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, за виключенням того, що останнє виявляється в пунктах пропуску через державний кордон та розглядається уповноваженими особами Держприкордонслужби на місці виявлення правопорушення під час безпосереднього слідування особи через державний кордон на виїзд з України. Щороку таких правопорушень виявляється близько 25 тис. Процедура документування правопорушення потребує певного часу, а відправлення транспортних засобів обмежене відповідним розкладом руху. Через це пасажири змушені відтерміновувати виїзд та зазнають неминучих збитків. У зв’язку з цим, виникає нагальна необхідність включення цього правопорушення до переліку таких, що не потребують складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства та урегулювання окремих питань, пов’язаних з протидією нелегальній міграції» № 1379-VIII від 19.05.2016 до компетенції органів охорони державного кордону та ДМС віднесено новий вид правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 1853 КУпАП, однак відповідні зміни до ст. 258 КУпАП не унесено. Це призвело до того, що зазначені органи отримавши повноваження складати протоколи за цією статтею з подальшим їх спрямуванням для розгляду судом не можуть цього зробити, оскільки за цими правопорушеннями, відповідно до ст. 258 КУпАП, протоколи не складаються.

27 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким у зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя судами в АР Крим та м. Севастополі змінено територіальну підсудність усіх судових справ, що підсудні цим судам по кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах. Однак, підсудність судових справ про адміністративні правопорушення не змінено. Це не дає змоги органам Держприкордонслужби ефективно протидіяти адміністративним правопорушенням, передбачених ст. 2042 КУпАП «Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї», які виявляються не тільки в КПВВ на адміністративній межі між АР Крим та материковою частиною України, але й інших пунктах пропуску через державний кордон вже після незаконного потрапляння ними на територію інших держав з АР Крим.

Також, органи охорони державного кордону в діючих пунктах пропуску материкової частини України виявляють факти незаконного перетинання капітанами морських суден державного кордону України шляхом виходу за межі територіального моря України з АР Крим без проходження прикордонно-митного оформлення. Такі дії кваліфікуються як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 2041 КУпАП, а також пов’язані з порушенням митних правил, відповідальність за які передбачена ст. 482 Митного кодексу України. Розгляд цієї категорії справ на сьогодні належить до виключної компетенції судів, розташованих на території АР Крим.

Мета змін

Метою проекту є внесення змін до ст. 18510, 203, 2041, 2042, 2221, 255, 258 та 276 КУпАП, встановлення двох нових видів адміністративної відповідальності (ст. 2031 та 2044 КУпАП), а також доповнень до законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про Державну прикордонну службу України», «Правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» для удосконалення заходів, які вживаються Держприкордонслужбою у протидії нелегальній міграції на державному кордоні та іншим правопорушення у прикордонній сфері.

28.07.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

28.07.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 03.07.2018 № 2477‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 165: змінено підпункт 165.1.14 пункту 165.1;

2) стаття 166: викладено у новій редакції підпункт 166.3.3 пункту 166.3.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

На сьогодні відповідно до підпункту 165.1.4 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (підпункт 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Кодексу).

Таким чином, згідно з нормами Кодексу, є виняток – аліменти від нерезидента. Вони включаються до оподатковуваного доходу отримувача, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Отже, платник податку, який отримує аліменти від нерезидента, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків і військовий збір за ставкою 1,5 відсотка.

З метою дотримання принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, законопроектом пропонується вилучити з Кодексу норму щодо включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу у вигляді аліментів від нерезидента.

Також відповідно до підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Кодексу платник податку на доходи фізичних осіб має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Так, на сьогодні Кодексом передбачено право платника податку на податкову знижку, зокрема, на суму коштів, сплачених на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Законопроектом пропонується внести зміну до Кодексу, відповідно до якої передбачається включення до податкової знижки також суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Мета змін

Проект Закону розроблено з метою:

вилучення з Кодексу норми щодо включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходів у вигляді аліментів від нерезидента;

включення до податкової знижки суми коштів, сплачених платником податку на доходи фізичних осіб на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

26.07.2018 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

26.07.2018 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про виконання Угоди між Україною та Королівством Нідерландів про міжнародне правове співробітництво щодо злочинів, пов’язаних зі збиттям літака рейсу МН17 Малайзійських авіаліній 17 липня 2014 року» від 12.07.2018 № 2507‑VIII, відповідно до яких було змінено розділ ХІ: доповнено пунктом 203.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

07 липня 2017 року було укладено Угоду між Україною та Королівством Нідерландів про міжнародне правове співробітництво щодо злочинів, пов’язаних зі збиттям літака рейсу МН17 Малайзійських авіаліній 17 липня 2014 року.

Відповідно до пунктів «б» та «е» частини другої статті 9 Закону України «Про міжнародні договори України» Угода підлягає ратифікації як така, що стосується прав, свобод та обов’язків людини і громадянина та  виконання якої зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України.

Частиною сьомою статті 9 Закону передбачено, що якщо на ратифікацію подається міжнародний договір, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України, проекти таких законів подаються на розгляд Верховної Ради України разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно.

Проект Закону України «Про виконання Угоди між Україною та Королівством Нідерландів про міжнародне правове співробітництво щодо злочинів,  пов’язаних  зі  збиттям літака рейсу МН17 Малайзійських авіаліній 17 липня 2014 року» (далі – проект Закону) розроблено з метою законодавчого врегулювання особливостей виконання Угоди в Україні, зокрема, в частині визначення процесуального порядку виконання запиту компетентного органу Королівства Нідерландів про забезпечення участі особи як обвинуваченого у судовому провадженні на території Королівства Нідерландів у режимі відеоконференції, а також врегулювання порядку реалізації права особи на захист у суді Королівства Нідерландів.

 Мета змін

Метою проекту Закону є законодавче врегулювання внутрішнього порядку виконання положень Угоди в Україні, зокрема чіткого процесуального визначення дій усіх компетентних органів України та встановлення гарантій права на правову допомогу для осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочинів, зазначених в Угоді.

25.07.2018 набули чинності зміни до Кодексу законів про працю України

25.07.2018 набули чинності зміни до Кодексу законів про працю України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб» від 22.05.2018 № 2443‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 42: змінено пункт 5 частини 2;

2) стаття 772: змінено назву та текст статті.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законом України «Про внесення змін до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб» № 2203 від 14.11.2017, який набрав чинності 24 лютого 2018 року, зокрема:

1) надано статус постраждалого учасника Революції Гідності особам, які на виконання Закону України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» включені до переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), але такі ушкодження не призвели до інвалідності, та звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

Таким особам надано право на пільги та інші соціальні гарантії, встановлені для учасників бойових дій статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон про статус ветеранів війни).

В той же час, пільги та інші соціальні гарантії, передбачені для учасників бойових дій Законом про статус ветеранів війни, дублюються в інших законодавчих актах, зокрема, в Кодексі законів про працю України, Житловому кодексі Української РСР, законах України «Про відпустки», «Про професійно-технічну освіту», «Про охорону дитинства», «Про вищу освіту» та іншими.

В зв’язку з цим виникла необхідність у внесенні змін до таких законодавчих актів;

2) надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року – на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції. Зв’язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я, отриманим зазначеними особами, встановлюється за висновком медико-соціальної експертизи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В той же час, згідно із статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей – лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

В зв’язку з цим виникла необхідність у внесенні змін до Закону про статус ветеранів війни;

3) термін «Велика Вітчизняна війна» замінено на термін «Друга світова війна».

В зв’язку з цим необхідно внести відповідні зміни до інших законодавчих актів України.

Потребує також приведення у відповідність до статті 9 Закону про статус ветеранів війни норм статей 6, 7 та 10 цього Закону в частині визначення статусу працівників підприємств, установ, організацій, які брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

При врегулюванні зазначених вище питань у відповідні законодавчі акти одночасно вносяться зміни:

а) в частині зміни терміну «інвалід», «дитина-інвалід», «інвалід з дитинства» та «інвалід війни» відповідно на терміни «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю», «особа з інвалідністю з дитинства» та «особа з інвалідністю внаслідок війни»;

б) у зв’язку з набуттям чинності з 24.02.2018 року Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268. Одночасно Комітетом опрацьовується законопроект в частині внесення таких же змін до близько 100 інших законодавчих актів.

Мета змін

Запропонований проект Закону розроблено з метою забезпечення реалізації Закону України «Про внесення змін до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб» № 2203 від 14.11.2017.

25.07.2018 набули чинності зміни до Житлового кодексу Української РСР

25.07.2018 набули чинності зміни до Житлового кодексу Української РСР, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб» від 22.05.2018 № 2443‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 45: доповнено абзацом 4 частину 1, вважати абзацами 5‑14 абзаци 4‑13 частини 1, змінено абзаци 8 та 9 частини 1;

2) стаття 125: змінено абзаци 2 та 6;

3) кодекс: змінено слова у тексті кодексу.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законом України «Про внесення змін до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб» № 2203 від 14.11.2017, який набрав чинності 24 лютого 2018 року, зокрема:

1) надано статус постраждалого учасника Революції Гідності особам, які на виконання Закону України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» включені до переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), але такі ушкодження не призвели до інвалідності, та звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

Таким особам надано право на пільги та інші соціальні гарантії, встановлені для учасників бойових дій статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон про статус ветеранів війни).

В той же час, пільги та інші соціальні гарантії, передбачені для учасників бойових дій Законом про статус ветеранів війни, дублюються в інших законодавчих актах, зокрема, в Кодексі законів про працю України, Житловому кодексі Української РСР, законах України «Про відпустки», «Про професійно-технічну освіту», «Про охорону дитинства», «Про вищу освіту» та іншими.

В зв’язку з цим виникла необхідність у внесенні змін до таких законодавчих актів;

2) надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року – на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції. Зв’язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я, отриманим зазначеними особами, встановлюється за висновком медико-соціальної експертизи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В той же час, згідно із статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей – лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

В зв’язку з цим виникла необхідність у внесенні змін до Закону про статус ветеранів війни;

3) термін «Велика Вітчизняна війна» замінено на термін «Друга світова війна».

В зв’язку з цим необхідно внести відповідні зміни до інших законодавчих актів України.

Потребує також приведення у відповідність до статті 9 Закону про статус ветеранів війни норм статей 6, 7 та 10 цього Закону в частині визначення статусу працівників підприємств, установ, організацій, які брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

При врегулюванні зазначених вище питань у відповідні законодавчі акти одночасно вносяться зміни:

а) в частині зміни терміну «інвалід», «дитина-інвалід», «інвалід з дитинства» та «інвалід війни» відповідно на терміни «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю», «особа з інвалідністю з дитинства» та «особа з інвалідністю внаслідок війни»;

б) у зв’язку з набуттям чинності з 24.02.2018 року Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268. Одночасно Комітетом опрацьовується законопроект в частині внесення таких же змін до близько 100 інших законодавчих актів.

Мета змін

Запропонований проект Закону розроблено з метою забезпечення реалізації Закону України «Про внесення змін до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб» № 2203 від 14.11.2017.

24.07.2018 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

24.07.2018 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України від 24.04.2018 № 3-р/2018, відповідно до яких було змінено статтю 216: втратила чинність частина 6.

В якості обґрунтування неконституційності вищевказаного положення  у відповідному Рішенні Конституційного Суду України було вказано, зокрема, слідуюче.

Обґрунтування Рішення Конституційного Суду України

Уповноваження слідчих органів Міністерства юстиції України (далі – Міністерство) здійснювати досудове розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України (далі – Служба), уможливлює зловживання з боку працівників пенітенціарних установ, неналежне поводження з особами, які перебувають в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, а також приховування таких зловживань та інших протиправних посягань відповідними службовими (посадовими) особами Міністерства, у тому числі за повідомленнями, заявами і скаргами потерпілих осіб. Тобто віднесення до компетенції органів Міністерства здійснення досудового розслідування, слідчі яких уповноважені розслідувати будь-які злочини, вчинені на території або в приміщеннях Служби, сприяє виникненню умов, що перешкоджатимуть притягненню до кримінальної відповідальності працівників Служби, які можуть бути причетними до вчинення злочинів проти життя, здоров’я та гідності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі.

Конституційний Суд України зазначає, що встановлена частиною шостою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України підслідність злочинів, учинених на території або в приміщеннях Служби, у взаємозв’язку з відповідним нормативно- правовим регулюванням щодо функціонування слідчих органів Служби не здатна забезпечити здійснення ефективного розслідування порушень конституційних прав людини на життя та повагу до її гідності, що унеможливлює виконання державою її головного конституційного обов’язку – утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина шоста статті 216 Кримінального процесуального кодексу України суперечить статті 3, частинам першій, другій статті 27, частинам першій, другій статті 28 Конституції України (є неконституційною).

23.07.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

23.07.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про енергетичну ефективність будівель» від 22.06.2017 № 2118-VIII, відповідно до яких були змінені:

1) глава 8: доповнено статтею 962;

2) стаття 221: змінено статтю;

3) стаття 255: змінено пункти 2 та 25 частини 1.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Проект Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» (далі – законопроект) розроблено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України разом з Державним агентством з енергозбереження та енергоефективності України з метою врегулювання на законодавчому рівні питання щодо підвищення енергетичної ефективності будівель.

Одним із важливих зобов’язань України, як повноправного члена Енергетичного співтовариства, є імплементація у національне законодавство вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС 2010/31/ЄС «Про енергетичну ефективність будівель» (далі – Директива) в рамках виконання ратифікованого Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

В Україні відсутнє спеціальне законодавство в сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель. Технічний стан переважної більшості існуючих будівель та енергетичних систем не дозволяє забезпечувати адекватний рівень енергетичних характеристик будівель.

Прийняття законопроекту забезпечить врегулювання правових та організаційних засад діяльності у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Законопроект погоджений Секретаріатом Енергетичного Співтовариства від 16.11.2015 та відповідає вимогам положень Директиви ЄС 2010/31/ЄС «Про енергетичну ефективність будівель».

Мета змін

Метою законопроекту є визначення правових, економічних та організаційних засад діяльності у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, створення умов для раціонального споживання в них енергетичних ресурсів.

04.07.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

04.07.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відносин, пов’язаних із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях» від 19.06.2018 № 2463-VIII, відповідно до яких були змінені:

1) підрозділ 2 розділу ХХ: змінено абзаци 1-4 пункту 32;

2) підрозділ 10 розділу ХХ: змінено абзац 2 підпункту 1.7 пункту 161.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

24 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», яким визначено особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Цим Законом передбачено, зокрема, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у порядку статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй.

Пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Таким чином в період здійснення таких заходів можливі й надалі збройні протистояння.

Податковий кодекс України передбачає ряд норм, які встановлюють податкові пільги, особливості справляння та сплати податків та зборів на період проведення антитерористичної операції. Серед них, зокрема:

– пільги зі сплати військового збору з доходів у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції;

– пільги з оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України ряду спеціальних засобів індивідуального захисту, лікарських засобів та медичних виробів, продукції оборонного призначення.

У разі завершення антитерористичної операції та початку здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях вказані положення Податкового кодексу України припинять свою дію. Разом з тим, оскільки передбачені законодавством заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях не передбачають припинення військових дій, а змінюють формат протистояння та відсічі збройної агресії, очевидною є необхідність продовжити дію цих норм і на вказаний період.

Мета змін

Метою внесення змін до Податкового кодексу України є поширення дії норм, які тимчасово діють на період проведення антитерористичної операції, також і на період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС).

04.07.2018 набули чинності зміни до Митного кодексу України

04.07.2018 набули чинності зміни до Митного кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо уточнення деяких положень» від 19.06.2018 № 2464-VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 370: викладено у новій редакції пункт 18 частини 1;

2) розділ ХХІ: змінено абзаци 1-4 пункту 41.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

24 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», яким визначено особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Цим Законом передбачено, зокрема, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у порядку статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй.

Пунктом 3 частини першої статті 5 Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Таким чином в період здійснення таких заходів можливі й надалі збройні протистояння, які потребують відповідне ресурсне та матеріальне забезпечення.

Пункт 41 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України передбачає звільнення від оподаткування ввізним митом ряду спеціальних засобів індивідуального захисту, лікарських засобів та медичних виробів лише в період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану. Зазначена податкова пільга надає можливість значно здешевити вартість ввезення перелічених засобів на митну територію України.

Водночас, для здешевлення вартості такої продукції та недопущення збільшення витрат Державного бюджету України чи зменшення обсягу закупівель необхідної продукції для цілей оборони у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в порядку статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, у разі їх здійснення не одночасно з антитерористичною операцією, необхідно поширити ці пільги й на вказаний період.

Мета змін

Метою внесення змін до Митного кодексу України є поширення пільг зі сплати ввізного мита, які тимчасово діють на період проведення антитерористичної операції, й на період здійснення заходів із відсічі збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй (в тому числі на період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).

01.07.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

01.07.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245‑VIII, відповідно до яких було змінено статтю 226: доповнено абзацом 2 пункт 226.4.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

На розгляд Верховної Ради України внесені взаємопов’язані  за метою подання та шляхом її реалізації законопроекти, які мають безпосереднє відношення до ресурсного забезпечення бюджетних надходжень до Державного бюджету України у 2018 році:

– про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків (реєстр. № 6776 від 20.07.2017 року), поданий Кабінетом Міністрів України;

–  про внесення змін до Податкового кодексу України щодо наближення ставок акцизного податку на тютюнові вироби до мінімального рівня, діючого в ЄС (реєстр. № 7110 від 13.09.2017 року), поданий народним депутатом України  Кривенком В. В., та альтернативной проект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо наближення ставок акцизного податку на тютюнові вироби до мінімального рівня, діючого в ЄС (реєстр. № 7110‑1 від 11.07.2017 року), поданий Кабінетом Міністрів України.

Законопроект реєстр. № 7110 передбачає збільшення ставок акцизного податку на тютюнові вироби з метою їх наближення до європейських стандартів, тобто направлений на врегулювання аналогічних з урядовими законопроектами реєстр. №№ 7110‑1 та 6776  питань щодо ставок акцизного податку на тютюнові вироби.

За висновками Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України  законопроекти реєстр. №№ 6776, 7110, 7110‑1 доцільно розглядати спільно.

Міністерство фінансів України у своєму листі № 11320‑02‑2/28722 від 23.10.2017 року пропонує підтримати законопроект реєстр. № 6776 з урахуванням змін, передбачених законопроектом реєстр. № 7110‑1.

Задля забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році  та врахування законодавчих пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи в частині ставок податків, внесених зазначеними проектами законів,  Комітетом на базі проектів реєстр. №№ 6776, 7110, 7110‑1 відповідно до частини другої статті 110 Регламенту Верховної Ради України підготовлений доопрацьований законопроект.

Мета змін

Метою доопрацьованого законопроекту є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році, у тому числі  шляхом виконання вимог пункту 4 розділу ХІХ Податкового кодексу України щодо щорічного перегляду ставок деяких податків, визначених в абсолютних значеннях, а також поступове до 2025 року підвищення ставок акцизного податку на тютюнові вироби на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, щодо  наближення ставок акцизного податку на тютюнові вироби до мінімального рівня, діючого в ЄС (відповідно до Додатка XXVIII до цієї Угоди (ст. 353).

Архів новин

ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
3031     
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       

Сервіс клієнтів: тел.: (044) 223 34 67 e-mail: peredplata@zakoni.ua
Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція збірника «Вісник України»
Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка, вул. Жовтнева, 53
Адреса для листування: 07501, Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка,
а/с 25