Новини
19.03.2024

28.08.2018 набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України

28.08.2018 набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 19: викладено у новій редакції абзац 1 частини 4;

2) стаття 28: змінено частину 1;

3) стаття 157: змінено частину 1;

4) стаття 172: змінено частину 1;

5) стаття 274: доповнено пунктом 3 частину 1;

6) стаття 353: доповнено пунктом 311 частину 1;

7) стаття 441: змінено частини 1 та 3, викладено у новій редакції частину 4, доповнено частинами 5‑8.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім’ях.

Зокрема, з метою недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, зокрема, за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, та проведення відповідних реєстраційних дій щодо його майна, пропонується удосконалити законодавчі положення щодо відмови боржнику у вчиненні нотаріальних та реєстраційних дій і повідомлення органу державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася особа. А саме, потребують удосконалення та узгодження між собою відповідні положення Законів України «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про дорожній рух».

Враховуючи те, що невчасна сплата аліментів має особливо негативні наслідки для дітей з інвалідністю та дітей, які мають певні важкі захворювання, слід передбачити особливості впливу на боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів для утримання дітей з цієї вразливої категорії.

Для належного захисту прав дітей існує необхідність встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів, що також передбачено врегулювати законопроектом.

Зменшення заборгованості зі сплати аліментів можна досягти також шляхом запровадження автоматизованого арешту коштів боржника.

Враховуючи те, що високопосадовці, народні депутати та депутати місцевих рад мають відповідати підвищеним вимогам щодо їх моральних якостей, бути прикладом для інших громадян, зокрема, у питаннях виховання та утримання дітей, вважаємо за необхідне допускати до зайняття посад та участі у виборах лише тих осіб, які належним чином виконують обов’язки по утриманню своїх дітей.

Мета змін

Метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

28.08.2018 набули чинності зміни до Сімейного кодексу України

28.08.2018 набули чинності зміни до Сімейного кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 157: викладено у новій редакції частину 5;

2) стаття 175: доповнено частиною 2;

3) стаття 182: викладено у новій редакції пункт 31, змінено абзац 2 частини 2, доповнено абзацом 3 частину 2, доповнено частиною 3;

4) стаття 184: викладено у новій редакції частину 2;

5) стаття 186: викладено у новій редакції частину 1;

6) стаття 191: змінено частину 2;

7) стаття 194: змінено частину 1;

8) стаття 196: доповнено абзацом 2 частину 1;

9) стаття 204: доповнено абзацом 2 частину 1, прийнято вважати абзацом 3 абзац 2, доповнено частиною 2.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім’ях.

Зокрема, з метою недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, зокрема, за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, та проведення відповідних реєстраційних дій щодо його майна, пропонується удосконалити законодавчі положення щодо відмови боржнику у вчиненні нотаріальних та реєстраційних дій і повідомлення органу державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася особа. А саме, потребують удосконалення та узгодження між собою відповідні положення Законів України «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про дорожній рух».

Враховуючи те, що невчасна сплата аліментів має особливо негативні наслідки для дітей з інвалідністю та дітей, які мають певні важкі захворювання, слід передбачити особливості впливу на боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів для утримання дітей з цієї вразливої категорії.

Для належного захисту прав дітей існує необхідність встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів, що також передбачено врегулювати законопроектом.

Зменшення заборгованості зі сплати аліментів можна досягти також шляхом запровадження автоматизованого арешту коштів боржника.

Враховуючи те, що високопосадовці, народні депутати та депутати місцевих рад мають відповідати підвищеним вимогам щодо їх моральних якостей, бути прикладом для інших громадян, зокрема, у питаннях виховання та утримання дітей, вважаємо за необхідне допускати до зайняття посад та участі у виборах лише тих осіб, які належним чином виконують обов’язки по утриманню своїх дітей.

Мета змін

Метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

28.08.2018 набули чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України

28.08.2018 набули чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475‑VIII, відповідно до яких було внесено зміни до статті 144: змінено частину 1.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім’ях.

Зокрема, з метою недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, зокрема, за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, та проведення відповідних реєстраційних дій щодо його майна, пропонується удосконалити законодавчі положення щодо відмови боржнику у вчиненні нотаріальних та реєстраційних дій і повідомлення органу державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася особа. А саме, потребують удосконалення та узгодження між собою відповідні положення Законів України «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про дорожній рух».

Враховуючи те, що невчасна сплата аліментів має особливо негативні наслідки для дітей з інвалідністю та дітей, які мають певні важкі захворювання, слід передбачити особливості впливу на боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів для утримання дітей з цієї вразливої категорії.

Для належного захисту прав дітей існує необхідність встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів, що також передбачено врегулювати законопроектом.

Зменшення заборгованості зі сплати аліментів можна досягти також шляхом запровадження автоматизованого арешту коштів боржника.

Враховуючи те, що високопосадовці, народні депутати та депутати місцевих рад мають відповідати підвищеним вимогам щодо їх моральних якостей, бути прикладом для інших громадян, зокрема, у питаннях виховання та утримання дітей, вважаємо за необхідне допускати до зайняття посад та участі у виборах лише тих осіб, які належним чином виконують обов’язки по утриманню своїх дітей.

Мета змін

Метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

28.08.2018 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України

28.08.2018 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475‑VIII, відповідно до яких було змінено розділ XVIII: доповнено статтею 3892.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім’ях.

Зокрема, з метою недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, зокрема, за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, та проведення відповідних реєстраційних дій щодо його майна, пропонується удосконалити законодавчі положення щодо відмови боржнику у вчиненні нотаріальних та реєстраційних дій і повідомлення органу державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася особа. А саме, потребують удосконалення та узгодження між собою відповідні положення Законів України «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про дорожній рух».

Враховуючи те, що невчасна сплата аліментів має особливо негативні наслідки для дітей з інвалідністю та дітей, які мають певні важкі захворювання, слід передбачити особливості впливу на боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів для утримання дітей з цієї вразливої категорії.

Для належного захисту прав дітей існує необхідність встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів, що також передбачено врегулювати законопроектом.

Зменшення заборгованості зі сплати аліментів можна досягти також шляхом запровадження автоматизованого арешту коштів боржника.

Враховуючи те, що високопосадовці, народні депутати та депутати місцевих рад мають відповідати підвищеним вимогам щодо їх моральних якостей, бути прикладом для інших громадян, зокрема, у питаннях виховання та утримання дітей, вважаємо за необхідне допускати до зайняття посад та участі у виборах лише тих осіб, які належним чином виконують обов’язки по утриманню своїх дітей.

Мета змін

Метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

28.08.2018 набули чинності зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України

28.08.2018 набули чинності зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 8: викладено у новій редакції абзац 9 частини 1;

2) стаття 60: викладено у новій редакції частину 4;

3) стаття 118: викладено у новій редакції абзац 1 частини 1, доповнено абзацом 1 частину 2, прийнято вважати абзацом 2 абзац 1;

4) стаття 120: викладено у новій редакції частину 2.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім’ях.

Зокрема, з метою недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, зокрема, за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, та проведення відповідних реєстраційних дій щодо його майна, пропонується удосконалити законодавчі положення щодо відмови боржнику у вчиненні нотаріальних та реєстраційних дій і повідомлення органу державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася особа. А саме, потребують удосконалення та узгодження між собою відповідні положення Законів України «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про дорожній рух».

Враховуючи те, що невчасна сплата аліментів має особливо негативні наслідки для дітей з інвалідністю та дітей, які мають певні важкі захворювання, слід передбачити особливості впливу на боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів для утримання дітей з цієї вразливої категорії.

Для належного захисту прав дітей існує необхідність встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів, що також передбачено врегулювати законопроектом.

Зменшення заборгованості зі сплати аліментів можна досягти також шляхом запровадження автоматизованого арешту коштів боржника.

Враховуючи те, що високопосадовці, народні депутати та депутати місцевих рад мають відповідати підвищеним вимогам щодо їх моральних якостей, бути прикладом для інших громадян, зокрема, у питаннях виховання та утримання дітей, вважаємо за необхідне допускати до зайняття посад та участі у виборах лише тих осіб, які належним чином виконують обов’язки по утриманню своїх дітей.

Мета змін

Метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

28.08.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

28.08.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 311: змінено частини 1 та 2;

2) стаття 1831: викладено у новій редакції статтю;

3) глава 14: доповнено статтею 1832;

4) стаття 184: викладено у новій редакції статтю;

5) глава 15: доповнено статтею 18850;

6) стаття 221: змінено статтю;

7) стаття 222: змінено частину 1;

8) стаття 255: змінено абзац 2 пункту 1 частини 1, доповнено абзацами 63 та 64 пункт 1 частини 1;

9) стаття 285: доповнено частиною 10;

10) стаття 3254: викладено у новій редакції статтю.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім’ях.

Зокрема, з метою недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, зокрема, за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, та проведення відповідних реєстраційних дій щодо його майна, пропонується удосконалити законодавчі положення щодо відмови боржнику у вчиненні нотаріальних та реєстраційних дій і повідомлення органу державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася особа. А саме, потребують удосконалення та узгодження між собою відповідні положення Законів України «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про дорожній рух».

Враховуючи те, що невчасна сплата аліментів має особливо негативні наслідки для дітей з інвалідністю та дітей, які мають певні важкі захворювання, слід передбачити особливості впливу на боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів для утримання дітей з цієї вразливої категорії.

Для належного захисту прав дітей існує необхідність встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів, що також передбачено врегулювати законопроектом.

Зменшення заборгованості зі сплати аліментів можна досягти також шляхом запровадження автоматизованого арешту коштів боржника.

Враховуючи те, що високопосадовці, народні депутати та депутати місцевих рад мають відповідати підвищеним вимогам щодо їх моральних якостей, бути прикладом для інших громадян, зокрема, у питаннях виховання та утримання дітей, вважаємо за необхідне допускати до зайняття посад та участі у виборах лише тих осіб, які належним чином виконують обов’язки по утриманню своїх дітей.

Мета змін

Метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

15.08.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

15.08.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 10.07.2018 № 2497‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 14: змінено підпункт 14.1.235 пункту 14.1;

2) стаття 164: змінено підпункт 164.2.2 пункту 164.2;

3) стаття 165: змінено абзаци 1 та 2 підпункту 165.1.48 пункту 165.1;

4) стаття 168: змінено абзац 1 підпункту 168.4.4, підпункти «а» та «в» підпункту 168.4.5 пункту 168.4, доповнено підпунктом 168.4.9 пункт 168.4;

5) стаття 170: змінено пункт 170.1, абзац 1 підпункту 170.1.1 пункту 170.1;

6) стаття 195: змінено підпункт «б» підпункту 195.1.1 пункту 195.1;

7) стаття 206: змінено пункт 206.5;

8) стаття 273: викладено у новій редакції пункт 273.1, доповнено пунктом 273.3;

9) стаття 291: викладено у новій редакції підпункт 4, змінено підпункт 291.4.5, викладено у новій редакції підпункт 291.4.7 пункту 291.4;

10) стаття 294: змінено пункт 294.2, абзац 2 пункту 294.4;

11) стаття 295: змінено підпункт 295.9.3 пункту 295.9;

12) стаття 296: змінено абзац 3 пункту 296.10;

13) стаття 297: змінено підпункт 2 пункту 297.1, пункти 297.3 та 297.4;

14) стаття 298: змінено пункт 298.8, абзаци 3 та 4 підпункту 298.8.1, підпункти 298.8.2 та 298.8.4 пункту 298.8, доповнено абзацом 7 підпункт 298.8.1 пункту 298.8, підпунктами 298.8.5-298.8.8 пункт 298.8, пунктом 298.9;

15) стаття 299: змінено пункт 299.4, підпункти 3 та 4 пункту 299.10, доповнено підпунктом 5 пункт 299.10.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Після прийняття Закону України № 1067‑VIII від 31.03.2016 «Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» відбулася законодавча ідентифікація сімейних фермерських господарств як суб’єктів господарювання, але сільські сім’ї практично позбавлені можливості функціонування у такій правовій формі, оскільки залишається не визначеним на рівні закону порядок економічних і соціальних відносин таких господарств з державою.

На сьогодні, навіть уклавши договір про створення сімейного фермерського господарства, сільські сім’ї допоки не можуть бути віднесені до тієї чи іншої групи платників податків, відповідно, не можуть скористатись рівними або пільговими правами та спрощеннями. А отже, продовжують знаходитися не в рівних конкурентних умовах у порівнянні з фермерськими та іншими сільгоспвиробниками.

Така прогалина в законодавстві позбавляє можливості самостійно працюючих у сільському господарстві людей та їх сім’ї виходити на організовані аграрні ринки і реалізовувати на них результати своєї праці за легальними схемами і ринковими цінами. А тому, вони змушені збувати продукцію за неофіційними каналами реалізації, які не передбачають сплати належних податків і обов’язкових платежів та відповідного відображення доходів в системі статистики. Відсутність легалізації доходів унеможливлює участь працюючих таким чином селян в системі державного соціального страхування та позбавляє їх можливості отримувати у майбутньому достойну пенсію.

Обсяги неофіційного (фактично – тіньового) ринку у секторі селянських господарств в останні роки суттєво зростають – за експертними оцінками, по овочах він перевищує 80%, м’ясу – 60%, молоку – 40%. При цьому, ще декілька років тому дані показники були на 10‑15 відсоткових пунктів нижчими.

Така тенденція обумовлена суттєвою різницею у цінах реалізації за офіційним (переробному підприємству, заготівельній організації, на організованому ринку) та неофіційним каналами реалізації (посередникам, що застосовують спрощені режими оподаткування), яка за експертними оцінками, становить: по молоку та яловичині – близько 2,5 разів, по овочах – близько 4 разів.

При створенні державою сприятливих умов розвитку щонайменше від 200 тис. до 1 млн 100 тис. селянських господарств могли б вийти з тіні, набувши статусу суб’єкта підприємницької діяльності (сімейного фермерського господарства) без створення юридичної особи та бути повноцінними учасниками аграрного ринку. Привабливість вибору селянином офіційного статусу підприємця має бути підтримана доступністю для нього переваг учасника прозорих ринків продукції та засобів виробництва, поширення на селянське господарство, що набуло підприємницький статус, переваг одержувача державної допомоги або учасника цільових програм розвитку певних напрямів господарювання (наприклад, сімейних ферм), суб’єкта спрощеної системи оподаткування й обліку. Для цього пропонується поширити статус виробника сільськогосподарської продукції на фізичних осіб – підприємців, які організували фермерське господарство, в тому числі сімейне, та включити їх до четвертої групи платників єдиного податку.

Крім того, у 2016-2017 рр. спостерігається різке зростання площі сільськогосподарських земель, що знаходяться в тіньовий оренді, тобто орендуються без офіційної реєстрації договорів оренди. У свою чергу, особи, що використовують відповідні земельні ділянки в господарській діяльності, не ведуть податкової та бухгалтерської звітності, платять заробітну плату працівникам і орендну плату орендодавцям готівкою або продукцією, а також реалізують отриману продукцію і закуповують матеріально-технічні ресурси за готівковий розрахунок, що веде до несплати в бюджет ПДФО, ЄСВ, ПДВ, податку на прибуток або єдиного податку четвертої групи. Фактично сплачується лише податок на землю, який в більшості Муніципальних рад встановлено на мінімальному рівні близько 100 грн. на гектар. У той же час податкове навантаження на гектар, згідно з оцінками Всеукраїнської Аграрної Ради, на основі даних ДФС, складає 1400 грн на гектар: 515 грн від сплати ПДВ, 241 грн – ЄСВ, 18 грн – військовий збір, а також 217 грн – ПДФО з заробітної плати та 234 грн – ПДФО з орендної плати.

Беручи до уваги оцінку розміру податкового навантаження на гектар у легально працюючих підприємств, яка наведена вище, загальні втрати державного бюджету від тіньової оренди землі можливо оцінити у шістнадцять мільярдів гривень.

Дані щодо зростання площі земель, які знаходяться в тіньовий оренді, також підтверджуються як офіційними даними, так і оцінками аграрних асоціацій і даними проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Світового Банку. Так, якщо згідно з даними ДФС в 2014 і 2015 роках в обробці у сільгосптоваровиробників-платників єдиного податку IV групи знаходилося 32,5 і 39,2 млн га відповідно, то в 2016 році відповідна площа скоротилася до 18,5 млн га. Таким чином, кількість земель, що знаходяться в офіційній обробці, скоротилася у 2 рази.

Крім того, згідно з даними Держгеокадастру в приватній власності перебуває 32,3 млн га с/г земель і ще 2,5 млн га державних с/г земель було здано в оренду. Таким чином, має розглядатись не менш 34,8 млн га с/г земель, з яких близько 30% або понад 12 млн га (за оцінкою проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Світового Банку) знаходяться в тіньовий оренді.

По всій країні відмічається стала тенденція відмови громадян – власників земельних ділянок та паїв від укладання офіційних договорів оренди землі з сільгосптоваровиробниками та їх перехід на здавання своїх земельних ділянок у неоформлену (тіньову) оренду. Тіньове здавання в оренду землі більш приваблює громадян можливістю збільшити свій дохід за рахунок несплати з нього податків. Тобто, з доходів від тіньових оборудок з землею і сільгосппродукцією не сплачуються податки, які могли б піти на державну підтримку АПК, на соціальні видатки та розвиток місцевих громад.

Особливо від тіньвого використання земель потерпають місцеві бюджети, які недоотримують податок на доходи фізичних осіб, який є їх головним бюджетоутворюючим податком. Але на сьогодні місцеві органи самоврядування не зацікавлені вживати будь-яких заходів для легалізації ринку оренди землі. Справа в тому, що чинними нормами Податкового кодексу України передбачено, що податок з орендної плати зараховується до бюджету за місцем реєстрації (податкової адреси) орендаря, а не до бюджету територіальної громади за місцем земельної ділянки, що здається в оренду. Такий принцип зарахування податку на доходи фізичних осіб призводить до хронічного недофінансування місцевих бюджетів територіальних громад, на яких розташовані використовувані у нелегальному сільгоспвиробництві земельні ділянки.

Мета змін

Цілі та завдання законопроекту полягають у створенні через зміни до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України правових, економічних та соціальних передумов для легалізації сімейних фермерських господарств з набуттям статусу фізичної особи – підприємця – виробника сільськогосподарської продукції, та, відповідно, у забезпеченні їм повноцінної участі в соціально-економічному житті держави із встановленням пільгового порядку сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску.

Також метою законопроекту є підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування в контролі над офіційним оформленням договорів оренди шляхом законодавчого встановлення сплати податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки (паї), до місцевих бюджетів за місцезнаходженням земельних ділянок.

05.08.2018 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

05.08.2018 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 № 2509‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) кодекс: змінено слова у тексті кодексу;

2) стаття 319: доповнено частиною 3;

3) стаття 376: змінено частини 2, 5 та 6.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Президентом України внесено на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», встановлено, що якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі «Перехідні положення» цього законопроекту або в одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті (частина восьма статті 90).

Для реалізації положень законопроекту «Про Вищий антикорупційний суд», що внесено на розгляд парламенту, є необхідним внесення низки змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актів України. Згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).

Прийняття законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» необхідне для запобігання виникненню законодавчих колізій та успішного започаткування діяльності Вищого антикорупційного суду.

Мета змін

Проект Закону розроблено на виконання вимог Регламенту Верховної Ради України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для комплексного несуперечливого врегулювання питань організації та діяльності Вищого антикорупційного суду та гарантій діяльності його суддів.

02.08.2018 набули чинності зміни до Цивільного кодексу України

02.08.2018 набули чинності зміни до Цивільного кодексу України, передбачені Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» від 12.07.2018 № 2505‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 44: змінено назву статті, змінено частини 2‑5;

2) стаття 46: змінено частини 2 та 3.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Відсутність належного регулювання правового статусу осіб, зниклих безвісти є прогалиною чинного законодавства України, необхідність усунення якої загострилася у зв’язку зі збройним конфліктом в Автономній Республіці Крим та на сході України.

Як і поранені, хворі, позбавлені волі та загиблі, зниклі безвісти є постраждалими від конфлікту особами й мають право на повагу та захист. Проте на даний час цій категорії осіб приділяється недостатньо уваги. Більш того, можлива участь родичів осіб, зниклих безвісти у відновленні життя суспільства фактично нівелюється.

Ця проблема, пов’язана зі значними стражданнями як окремих осіб, так і суспільства в цілому, має довгострокові наслідки, що охоплять і постконфліктний період.

Як свідчать приклади Балкан, Колумбії, Нагірного Карабаху, Південної Осетії тощо, необхідною умовою для реінтеграції постраждалих внаслідок конфлікту осіб у суспільство, а також їх особистої реабілітації є отримання інформації про те, що трапилося з їх близькими, які зникли безвісти. Важлива роль у зборі та наданні такої інформації належить органам державної влади.

Міжнародне гуманітарне право та міжнародне право прав людини містять норми, що регулюють питання захисту осіб, зниклих безвісти та їх родичів, зобов’язуючи органи державної влади вживати всіх можливих заходів для попередження випадків зникнення безвісти та усунення їх наслідків як у мирний час, так і під час збройного конфлікту та інших ситуацій насильства.

У кінцевому підсумку саме органи державної влади відповідають за з’ясування долі особи, зниклої безвісти, встановлення її місцезнаходження і надання цієї інформації її родичам.

Право знати про долю зниклих родичів, передбачене міжнародним гуманітарним правом, є ключовим аспектом у цьому контексті. З метою належного забезпечення цього права виникає необхідність створення механізму, що регулюватиме процедуру пошуку осіб, зниклих безвісти на національному рівні.

Рекомендації стосовно необхідності створення такого механізму надавалися Україні ще у мирний час, зокрема, під час проведення круглого столу на тему: «Правовий статус осіб, зниклих безвісти у зонах збройних конфліктів», організованого Міністерством юстиції України та Регіональною делегацією Міжнародного Комітету Червоного Хреста – незалежною та нейтральною організацією, що забезпечує гуманітарний захист та допомогу жертвам збройних конфліктів та інших ситуацій насильства – у грудні 2007 року.

Зокрема, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста було запропоновано створити державний орган, відповідальний за розшук осіб, зниклих безвісти внаслідок збройного конфлікту або насильства всередині держави та захист прав їх родичів, чи, в якості альтернативи, наділити цими повноваженнями вже існуючий орган виконавчої влади.

Окрім цього, Комітетом було рекомендовано створити Єдиний реєстр даних про осіб, зниклих безвісти (як військовослужбовців, так і цивільних осіб) для ефективного розшуку та з’ясування їх долі.

На необхідності врегулювання правового статусу осіб, зниклих безвісти та створення ефективних механізмів для їх розшуку, наголошує і Парламентська Асамблея Ради Європи (далі – ПАРЄ). Зокрема, у своїй Резолюції 2067 (2015) під назвою «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» ПАРЄ закликала органи української влади створити спеціалізований урядовий орган, якому б було доручено займатися координацією роботи всіх державних і неурядових організацій, що працюють у проблематиці осіб, зниклих безвісти; ввести до законодавства положення, що гарантують право осіб знати про те, що відбулося з їх родичами, зниклими безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом чи внутрішнім насильством згідно з відповідними положеннями міжнародного гуманітарного права, а також розглянути питання про прийняття спеціального закону про осіб, зниклих безвісти.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні у своїх доповідях неодноразово звертала увагу на значну кількість осіб, зниклих безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом на території України, наголошуючи на відсутності інформації про таких осіб у їхніх родичів, які їх розшукують.

На сьогодні ці рекомендації належним чином не виконано, оскільки питання осіб, зниклих безвісти у повній мірі не належить до компетенції жодного з міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади і не координується на загальнодержавному рівні. Окремі заходи в цьому контексті не мають системного характеру.

Отже, беручи до уваги існуючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту.

Мета змін

Метою законопроекту є визначення правового статусу осіб, зниклих безвісти та забезпечення правового регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту.

Законопроект спрямований на імплементацію міжнародних договорів з міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини щодо захисту осіб, зниклих безвісти та їх родичів, учасницею яких є Україна.

02.08.2018 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України

02.08.2018 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, передбачені Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» від 12.07.2018 № 2505‑VIII, відповідно до яких було змінено розділ ІІІ Особливої частини: доповнено статтею 1461.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Відсутність належного регулювання правового статусу осіб, зниклих безвісти є прогалиною чинного законодавства України, необхідність усунення якої загострилася у зв’язку зі збройним конфліктом в Автономній Республіці Крим та на сході України.

Як і поранені, хворі, позбавлені волі та загиблі, зниклі безвісти є постраждалими від конфлікту особами й мають право на повагу та захист. Проте на даний час цій категорії осіб приділяється недостатньо уваги. Більш того, можлива участь родичів осіб, зниклих безвісти у відновленні життя суспільства фактично нівелюється.

Ця проблема, пов’язана зі значними стражданнями як окремих осіб, так і суспільства в цілому, має довгострокові наслідки, що охоплять і постконфліктний період.

Як свідчать приклади Балкан, Колумбії, Нагірного Карабаху, Південної Осетії тощо, необхідною умовою для реінтеграції постраждалих внаслідок конфлікту осіб у суспільство, а також їх особистої реабілітації є отримання інформації про те, що трапилося з їх близькими, які зникли безвісти. Важлива роль у зборі та наданні такої інформації належить органам державної влади.

Міжнародне гуманітарне право та міжнародне право прав людини містять норми, що регулюють питання захисту осіб, зниклих безвісти та їх родичів, зобов’язуючи органи державної влади вживати всіх можливих заходів для попередження випадків зникнення безвісти та усунення їх наслідків як у мирний час, так і під час збройного конфлікту та інших ситуацій насильства.

У кінцевому підсумку саме органи державної влади відповідають за з’ясування долі особи, зниклої безвісти, встановлення її місцезнаходження і надання цієї інформації її родичам.

Право знати про долю зниклих родичів, передбачене міжнародним гуманітарним правом, є ключовим аспектом у цьому контексті. З метою належного забезпечення цього права виникає необхідність створення механізму, що регулюватиме процедуру пошуку осіб, зниклих безвісти на національному рівні.

Рекомендації стосовно необхідності створення такого механізму надавалися Україні ще у мирний час, зокрема, під час проведення круглого столу на тему: «Правовий статус осіб, зниклих безвісти у зонах збройних конфліктів», організованого Міністерством юстиції України та Регіональною делегацією Міжнародного Комітету Червоного Хреста – незалежною та нейтральною організацією, що забезпечує гуманітарний захист та допомогу жертвам збройних конфліктів та інших ситуацій насильства – у грудні 2007 року.

Зокрема, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста було запропоновано створити державний орган, відповідальний за розшук осіб, зниклих безвісти внаслідок збройного конфлікту або насильства всередині держави та захист прав їх родичів, чи, в якості альтернативи, наділити цими повноваженнями вже існуючий орган виконавчої влади.

Окрім цього, Комітетом було рекомендовано створити Єдиний реєстр даних про осіб, зниклих безвісти (як військовослужбовців, так і цивільних осіб) для ефективного розшуку та з’ясування їх долі.

На необхідності врегулювання правового статусу осіб, зниклих безвісти та створення ефективних механізмів для їх розшуку, наголошує і Парламентська Асамблея Ради Європи (далі – ПАРЄ). Зокрема, у своїй Резолюції 2067 (2015) під назвою «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» ПАРЄ закликала органи української влади створити спеціалізований урядовий орган, якому б було доручено займатися координацією роботи всіх державних і неурядових організацій, що працюють у проблематиці осіб, зниклих безвісти; ввести до законодавства положення, що гарантують право осіб знати про те, що відбулося з їх родичами, зниклими безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом чи внутрішнім насильством згідно з відповідними положеннями міжнародного гуманітарного права, а також розглянути питання про прийняття спеціального закону про осіб, зниклих безвісти.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні у своїх доповідях неодноразово звертала увагу на значну кількість осіб, зниклих безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом на території України, наголошуючи на відсутності інформації про таких осіб у їхніх родичів, які їх розшукують.

На сьогодні ці рекомендації належним чином не виконано, оскільки питання осіб, зниклих безвісти у повній мірі не належить до компетенції жодного з міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади і не координується на загальнодержавному рівні. Окремі заходи в цьому контексті не мають системного характеру.

Отже, беручи до уваги існуючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту.

Мета змін

Метою законопроекту є визначення правового статусу осіб, зниклих безвісти та забезпечення правового регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту.

Законопроект спрямований на імплементацію міжнародних договорів з міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини щодо захисту осіб, зниклих безвісти та їх родичів, учасницею яких є Україна.

02.08.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

02.08.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» від 12.07.2018 № 2505‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) глава 15: доповнено статтею 18851;

2) стаття 255: доповнено новим абзацом пункт 1 частини 1.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Відсутність належного регулювання правового статусу осіб, зниклих безвісти є прогалиною чинного законодавства України, необхідність усунення якої загострилася у зв’язку зі збройним конфліктом в Автономній Республіці Крим та на сході України.

Як і поранені, хворі, позбавлені волі та загиблі, зниклі безвісти є постраждалими від конфлікту особами й мають право на повагу та захист. Проте на даний час цій категорії осіб приділяється недостатньо уваги. Більш того, можлива участь родичів осіб, зниклих безвісти у відновленні життя суспільства фактично нівелюється.

Ця проблема, пов’язана зі значними стражданнями як окремих осіб, так і суспільства в цілому, має довгострокові наслідки, що охоплять і постконфліктний період.

Як свідчать приклади Балкан, Колумбії, Нагірного Карабаху, Південної Осетії тощо, необхідною умовою для реінтеграції постраждалих внаслідок конфлікту осіб у суспільство, а також їх особистої реабілітації є отримання інформації про те, що трапилося з їх близькими, які зникли безвісти. Важлива роль у зборі та наданні такої інформації належить органам державної влади.

Міжнародне гуманітарне право та міжнародне право прав людини містять норми, що регулюють питання захисту осіб, зниклих безвісти та їх родичів, зобов’язуючи органи державної влади вживати всіх можливих заходів для попередження випадків зникнення безвісти та усунення їх наслідків як у мирний час, так і під час збройного конфлікту та інших ситуацій насильства.

У кінцевому підсумку саме органи державної влади відповідають за з’ясування долі особи, зниклої безвісти, встановлення її місцезнаходження і надання цієї інформації її родичам.

Право знати про долю зниклих родичів, передбачене міжнародним гуманітарним правом, є ключовим аспектом у цьому контексті. З метою належного забезпечення цього права виникає необхідність створення механізму, що регулюватиме процедуру пошуку осіб, зниклих безвісти на національному рівні.

Рекомендації стосовно необхідності створення такого механізму надавалися Україні ще у мирний час, зокрема, під час проведення круглого столу на тему: «Правовий статус осіб, зниклих безвісти у зонах збройних конфліктів», організованого Міністерством юстиції України та Регіональною делегацією Міжнародного Комітету Червоного Хреста – незалежною та нейтральною організацією, що забезпечує гуманітарний захист та допомогу жертвам збройних конфліктів та інших ситуацій насильства – у грудні 2007 року.

Зокрема, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста було запропоновано створити державний орган, відповідальний за розшук осіб, зниклих безвісти внаслідок збройного конфлікту або насильства всередині держави та захист прав їх родичів, чи, в якості альтернативи, наділити цими повноваженнями вже існуючий орган виконавчої влади.

Окрім цього, Комітетом було рекомендовано створити Єдиний реєстр даних про осіб, зниклих безвісти (як військовослужбовців, так і цивільних осіб) для ефективного розшуку та з’ясування їх долі.

На необхідності врегулювання правового статусу осіб, зниклих безвісти та створення ефективних механізмів для їх розшуку, наголошує і Парламентська Асамблея Ради Європи (далі – ПАРЄ). Зокрема, у своїй Резолюції 2067 (2015) під назвою «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» ПАРЄ закликала органи української влади створити спеціалізований урядовий орган, якому б було доручено займатися координацією роботи всіх державних і неурядових організацій, що працюють у проблематиці осіб, зниклих безвісти; ввести до законодавства положення, що гарантують право осіб знати про те, що відбулося з їх родичами, зниклими безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом чи внутрішнім насильством згідно з відповідними положеннями міжнародного гуманітарного права, а також розглянути питання про прийняття спеціального закону про осіб, зниклих безвісти.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні у своїх доповідях неодноразово звертала увагу на значну кількість осіб, зниклих безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом на території України, наголошуючи на відсутності інформації про таких осіб у їхніх родичів, які їх розшукують.

На сьогодні ці рекомендації належним чином не виконано, оскільки питання осіб, зниклих безвісти у повній мірі не належить до компетенції жодного з міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади і не координується на загальнодержавному рівні. Окремі заходи в цьому контексті не мають системного характеру.

Отже, беручи до уваги існуючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту.

Мета змін

Метою законопроекту є визначення правового статусу осіб, зниклих безвісти та забезпечення правового регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту.

Законопроект спрямований на імплементацію міжнародних договорів з міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини щодо захисту осіб, зниклих безвісти та їх родичів, учасницею яких є Україна.

Архів новин

ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
3031     
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       

Сервіс клієнтів: тел.: (044) 223 34 67 e-mail: peredplata@zakoni.ua
Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція збірника «Вісник України»
Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка, вул. Жовтнева, 53
Адреса для листування: 07501, Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка,
а/с 25