Новини
22.07.2019

27.09.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

27.09.2018 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» від 21.12.2017 № 2262‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 142: викладено у новій редакції статтю;

2) стаття 33: викладено у новій редакції частину 2;

3) стаття 122: викладено у новій редакції примітку;

4) глава 10: доповнено статтею 1272;

5) стаття 1521: викладено у новій редакції назву, частини 1‑4, змінено абзац 1 частини 5, доповнено абзацами 3 та 4 примітку;

6) стаття 213: змінено пункт 2;

7) стаття 218: змінено частини 1 та 2;

8) стаття 219: викладено у новій редакції статтю;

9) стаття 249: викладено у новій редакції частину 1;

10) стаття 251: змінено частину 1;

11) стаття 255: змінено абзац 2 частини 1, викладено у новій редакції пункт 2;

12) стаття 258: змінено частини 2, 4 та 5;

13) стаття 2652: змінено назву, частини 1, 3, 6 та 7;

14) глава 20: доповнено статтею 2654;

15) стаття 268: змінено частину 1;

16) стаття 277: змінено частину 2;

17) стаття 2791: викладено у новій редакції статтю;

18) стаття 2792: викладено у новій редакції статтю;

19) стаття 2793: викладено у новій редакції статтю;

20) стаття 2794: викладено у новій редакції статтю;

21) стаття 280: змінено статтю;

22) стаття 283: змінено абзац 1 частини 3, викладено у новій редакції абзац 4 частини 3 та частину 4;

23) стаття 285: змінено частину 9;

24) стаття 288: змінено пункти 1 та 2 частини 1, включено пункт 4 в частину 1;

25) стаття 289: змінено статтю;

26) стаття 291: змінено частину 1, викладено у новій редакції частину 2;

27) стаття 299: змінено частину 3;

28) стаття 3001: викладено у новій редакції статтю.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Аналіз існуючого стану системи паркування транспортних засобів в Україні свідчить, що організаційні, нормативно-правові та фінансові умови функціонування зазначеної системи не відповідають ні потребам учасників дорожнього руху, ні вимогам населення, ні європейським практикам у цій сфері.

Так, водії достатньо часто не оплачують послуги з паркування, нехтують законними вимогами інспекторів-паркувальників, залишають транспортні засоби на тротуарах або на проїзних частинах вулиць, іноді у кілька рядів, що ускладнює рух транспорту, створює затори, призводить до втрат часу законослухняними водіями та пасажирами громадського транспорту, суттєво забруднює повітря тощо.

Значна частина коштів, сплачених за паркування автотранспорту, не доходить до бюджетів міст, адже сама система готівкового розрахунку між водієм та інспектором-паркувальником створює можливості для маніпулювання та провокує інспектора на пошук шляхів спрямування оплати за паркування повз місцевої скарбниці до власної кишені.

Низькі надходження до бюджету не дають муніципалітетам можливостей облаштовувати зручні паркувальні майданчики, будувати підземні та наземні паркувальні комплекси, в т. ч. в центральних частинах міст, створювати «перехоплюючи» паркінги на транспортних розв‘язках, залучати інвестиції у розвиток паркувальної інфраструктури.

В цілому така ситуація шкодить не лише водіям, пасажирам і пішоходам, а взагалі усім мешканцям – членам відповідних місцевих громад.

Європейський та світовий досвід свідчить, що причиною такої сумної ситуації не є людський фактор; навпаки, головною проблемою є недосконалі правила паркування транспортних засобів, передусім законодавче регулювання цієї сфери.

Система паркування в Україні кардинально відрізняється від аналогів, що ефективно працюють у країнах ЄС та світу. Зокрема, в успішних розвинутих країнах функціонують прості та зручні для учасників дорожнього руху механізми, що характеризуються наявністю таких елементів:

1) забезпечення дотримання правил паркування і 100-відсоткової оплати послуг з паркування за рахунок дієвих санкцій за порушення цих правил;

2) доступність та комфортність послуг з паркування, широкий спектр зручних способів їх оплати, зокрема, з використанням спеціальних програм для смартфонів;

3) автоматичний та достовірний облік коштів, сплачених за паркування, гарантоване спрямування їх за призначенням – до місцевих бюджетів;

4) розвиток інфраструктури паркування, в тому числі створення «перехоплюючи» паркувальних комплексів;

5) розвантаження (вивільнення) центральної частини міст шляхом стимулювання користуватись громадським транспортом, як надійним та фінансово вигідним, а також екологічними і компактними видами транспорту – велосипедами, електромобілями тощо;

6) дієва боротьба із заторами шляхом невідворотної евакуації автомобілів, що ускладнюють або блокують рух транспорту;

7) штрафні санкції за порушення правил паркування за відсутності на місці водія застосовуються, як правило, до власника автомобіля.

Довідково: відповідно до частини другої § 188 Закону про дорожній рух Естонської Республіки штраф за паркування сплачується власником механічного транспортного засобу або причепу до нього. Якщо до дорожньо-транспортного реєстру включено відповідального користувача транспортного засобу або причепу до нього, штраф за паркування сплачується відповідальним користувачем.

Згідно із Загальними правилами цивільного правозастосування порушень паркування Англії № 3483 (2007 року), прийнятих Державним секретарем з питань транспорту, в порядку здійснення повноважень, передбачених в розділах 72, 73 (3), 79, 88 і 89 Закону Англії про регулювання дорожнього руху 2004 року, особою, з якої стягується штраф за паркування, є власник транспортного засобу, крім випадків, коли транспортний засіб був найнятий іншою особою або фірмою, при цьому особа‑наймач підписала заяву про відповідальність, а власник може зробити переадресацію штрафу на особу‑наймача транспортного засобу.

Створення подібної системи в України має початись з вдосконалення законодавчого механізму. Практика свідчить про дуже низьку ефективність та недієвість положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, що регулюють відповідальність за порушення правил паркування.

Так, органом притягнення до адміністративної відповідальності водіїв за порушення правил паркування транспортних засобів нині визначено адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад, а складання адмінпротоколів за вчинення таких порушень КУАПом покладається на осіб, уповноважених виконавчими органами цих місцевих рад. Водночас, відсутність відповідальності водіїв за невиконання вимог інспекторів-паркувальників пред’явити посвідчення водія для складення відповідного протоколу про адмінправопорушення призводить до масового ігнорування водіями необхідності оплати вартості послуг з паркування.

Інспектори-паркувальники позбавлені можливості задокументувати та оформити належним чином факт скоєння правопорушення, адже вони просто не знають на кого виписувати протокол про адмінправопорушення. Складною, тривалою та бюрократично обтяжливою є також сама процедура розгляду таких справ адміністративними комісіями при виконавчих органах місцевих рад.

Довідково: відповідно до офіційних статистичних даних по всій Україні за весь 2015 рік було притягнуто до відповідальності за ст. 1521 КУАПу всього 257 (!) осіб (оформлялось 0,7 правопорушення в день); накладено штрафів на суму 43,2 тис. грн.; сплачено добровільно 24,2 тис. грн. (або 66 гривень в день).

Іншою важливою проблемою є відсутність надійного та дієвого механізму притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки‑стоянки транспортних засобів у населених пунктах України. Без вирішення цієї проблеми навести порядок на автодорогах та вулицях міст України практично неможливо. Адже, автолюбителі дуже часто паркуються не на платних паркувальних майданчиках, а в місцях, де заборонена зупинка-стоянка, іноді у кілька рядів, створюючи значні перешкоди руху транспорту.

Колосальний дискомфорт мешканцям українських міст завдають також непоодинокі випадки зухвалого порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів, коли автомобіль залишають прямо на проїзній частині, іноді у другій або третій смузі руху. Такі «горе-порушники» іноді не просто штучно створюють затори, а можуть повністю заблокувати рух трамваїв, тролейбусів, технологічного та аварійного транспорту. В цьому випадку за кілька хвилин зупинки руху утворюються кількакілометрові пробки, що завдають величезної моральної та матеріальної шкоди тисячам мешканців.

Тому саме місцева влада є найбільш заінтересованою у наведенні ладу на вулично-дорожній мережі населених пунктів та припиненні розповсюдженої практики паркування транспортних засобів у місцях, де заборонена не лише стоянка, а навіть зупинка. Проте, на сьогодні притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки-стоянки є сферою відповідальності виключно Національної поліції.

Разом із цим, оформлення справ про порушення правил зупинки-стоянки або швидке реагування на ситуацію, зокрема, проведення оперативної евакуації автомобілів, що блокують рух транспорту, може відволікати поліцейських від вирішення більш важливих справ або навіть бути обтяжливим, адже головною функцією Національної поліції є забезпечення насамперед безпеки дорожнього руху.

Враховуючи те, що вирішення усіх вище окреслених проблем потребує термінового розв’язання на законодавчому рівні, пропонується розглянути і прийняти проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів».

Мета змін

Проект Закону розроблено з метою впровадження в Україні цивілізованої комфортної системи паркування транспортних засобів, що базується на європейській практиці та збалансовує інтереси місцевої громади та автомобілістів.

01.09.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

01.09.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення зміни до підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України олійних культур» від 22.05.2018 № 2440‑VIII, відповідно до яких було змінено пункт 63 підрозділу 2 розділу ХХ: доповнено абзацом 4.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» № 2245‑VIII підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 63 згідно з яким операції з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту з 1 вересня 2018 року до 31 грудня 2021 року соєвих бобів (товарна позиція 1201 згідно з УКТ ЗЕД) та з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2021 року – насіння свиріпи або ріпаку (товарна позиція 1205 згідно з УКТ ЗЕД) звільняються від оподаткування податком на додану вартість і по таких операціях не здійснюється бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Запровадження такої норми викликало обурення у суб’єктів господарювання, що займаються вирощування та експортом олійних культур. На їх думку, така норма створює несприятливі, дискримінаційні умови діяльності порівняно з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками, а тому, суперечить частині третій статті 42 Конституції України відповідно до якої держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, а також не допускається неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

З метою захисту інтересів сільськогосподарських виробників, які експортують олійні культури, у Верховній Раді України зареєстровано альтернативні законопроекти:

про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України олійних культур, поданого народним депутатом України Мірошніченком І. В. та іншими народними депутатами України (реєстр. № 7403 від 14.12.2017 р.);

про внесення зміни до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України технічних олійних культур, поданий народним депутатом України Вілкулом О. Ю. (реєстр. №7403‑1 від 21.12.2017 р.);

про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України олійних культур (реєстр. № 7403‑2 від 29.12.2017 р.),

якими пропонується виключити пункт 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що прийняття норми Податкового кодексу України щодо запровадження звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту з 1 вересня 2018 року до 31 грудня 2021 року соєвих бобів (товарна позиція 1201 згідно з УКТ ЗЕД) та з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2021 року – насіння свиріпи або ріпаку (товарна позиція 1205 згідно з УКТ ЗЕД) було результатом ретельного вивчення та опрацювання численних звернень олійно-жирових підприємств і профільних асоціацій. Метою її прийняття було стимулювання розвитку в Україні підприємств з переробки насіння олійних культур, забезпечення завантаження вже діючих вітчизняних переробних потужностей, зменшення питомої ваги експорту сільськогосподарської сировини, яка може бути перероблена в Україні та стимулювання умов для створення нових робочих місць.

Тому на сьогоднішній день виникла ситуація, коли окремі народні депутати України зайняли категоричну позицію щодо прийняття законопроекту реєстр. № 7403‑2 від 29.12.2017 р., підтримуючи інтереси виключно сільськогосподарських виробників олійних культур та ігноруючи вимоги підприємств вітчизняної олійно-жирової галузі, які, в свою чергу, висловили категоричні заперечення щодо його прийняття.

Такі заперечення підприємств переробної галузі ґрунтуються на тому, що у 2017 році потужності з переробки соєвих бобів були завантажені на 16,1 відсоток, а з переробки насіння ріпаку лише на 3 відсотки. Разом з тим, запровадження в Україні експортного мита на насіння соняшника дозволило свого часу довести завантаження вітчизняних переробних потужностей соняшника до 65 відсотків і зробити Україну світовим лідером з виробництва та експорту олії соняшникової.

Опираючись на такий позитивний досвід державного регулювання, підприємства олійно-жирової галузі та профільні асоціації наполягають на збереженні законодавчих норм, які також стимулюватимуть розвиток переробної галузі в Україні та сприятимуть підвищенню рівня завантаження вітчизняних переробних потужностей сої і насіння ріпаку.

Враховуючи необхідність пошуку компромісного шляху вирішення зазначеного питання у Комітеті Верховної Ради України з питань податкової та митної політики напрацьовано проект нового тексту законопроекту, яким передбачається повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість тільки сільськогосподарським виробникам при експорті ними вирощених сої і насіння ріпаку.

Мета змін

Метою законопроекту є захист прав та законних інтересів сільськогосподарських виробників, які експортують олійні культури, та стимулювання розвитку в Україні підприємств з переробки насіння олійних культур.

Архів новин

ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
3031     
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       

Сервіс клієнтів: тел.: (044) 223 34 67 e-mail: peredplata@zakoni.ua
Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція збірника «Вісник України»
Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка, вул. Жовтнева, 53
Адреса для листування: 07501, Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка,
а/с 25