Новини
20.09.2019

12.10.2018 набули чинності зміни до Земельного кодексу України

12.10.2018 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, передбачені Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20.03.2018 № 2354‑VIII, відповідно до яких було змінено статтю 186: змінено абзац 1 частини 1, доповнено абзацом 3 частину 1, прийнято вважати абзаци 3‑5 частини 1 абзацами 4‑6.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Проект Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» (далі – законопроект) розроблено на виконання:

пунктів 158, 160 Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011‑2015 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 577;

пункту 239 плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони на 2014‑2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 847.

В Україні відсутні механізми урахування екологічної оцінки при розробці та прийнятті проектів документів державного планування.

Впровадження стратегічної екологічної оцінки дозволятиме здійснити таку оцінку до прийняття рішення про затвердження документів державного планування відповідно до вимог Директиви 2001/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 червня 2001 року про оцінку наслідків окремих планів та програм для довкілля.

Мета змін

Метою законопроекту є встановлення сфери застосування та порядку здійснення стратегічної екологічної оцінки, механізму проведення транскордонних консультацій, інформування про прийняте рішення та моніторингу впливу виконання документа державного планування на довкілля.

11.10.2018 набули чинності зміни до Бюджетного кодексу України

11.10.2018 набули чинності зміни до Бюджетного кодексу України у зв’язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу першого пункту 40 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 11.10.2018 № 7‑р/2018, відповідно до яких втратили чинність окремі положення абзацу 1 пункту 40 розділу VI.

В якості обґрунтування неконституційності вищевказаних положень у відповідному Рішенні Конституційного Суду України було вказано, зокрема, слідуюче.

Обґрунтування Рішення Конституційного Суду України

За змістом абзацу першого пункту 40 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс), окремі положення якого оспорюються, під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат Міністерство фінансів України (далі – Міністерство) має право на безоплатне отримання інформації, що містить персональні дані, та на доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування. Для отримання та обробки таких персональних даних Міністерство не потребує отримання на це згоди фізичних осіб (абзац другий пункту 40 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу).

Із дослідження зазначених положень Кодексу випливає, що втручання у конституційне право особи на приватне життя шляхом отримання та обробки її персональних даних без згоди цієї особи здійснює Міністерство на підставі закону, а саме окремих положень абзацу першого пункту 40

розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу, з метою контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат.

Конституційний Суд України вважає, що повноваження Міністерства на безоплатне отримання інформації, що містить персональні дані, є дискреційними, а тому вкрай необхідно, щоб оспорювані положення Кодексу, які є підставою для здійснення відповідних повноважень Міністерством, узгоджувалися з конституційним принципом верховенства права, зокрема такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

На думку Конституційного Суду України, Міністерство може бути наділене повноваженнями щодо отримання та обробки інформації, що містить персональні дані, лише для досягнення легітимної мети. Проте через відсутність будь-яких меж дискреції, встановленої законом, щодо подальших дій з інформацією, яка містить персональні дані, унеможливлюється

навіть мінімальний захист суб’єкта персональних даних, не забезпечується передбачуваність застосування окремих положень абзацу першого пункту 40

розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу.

Конституційний Суд України зазначає, що оспорюваними положеннями Кодексу не передбачено критеріїв визначення змісту та обсягу інформації, що містить персональні дані, категорій осіб як суб’єктів персональних даних, проміжків часу, яких мають стосуватися персональні дані, строків, порядку та умов їх зберігання, тобто чітко не встановлено меж повноважень Міністерства як центрального органу виконавчої влади при здійсненні ним повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат, що унеможливлює настання відповідальності держави за можливі зловживання.

Наведене дає Конституційному Суду України підстави стверджувати, що окремі положення абзацу першого пункту 40 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу не відповідають критерію якості закону у розумінні частини другої статті 32 Конституції України, оскільки вони суперечать таким елементам принципу верховенства права, як юридична визначеність і заборона свавілля, що може призвести до порушення конституційного права кожного на приватне життя.

Отже, Конституційний Суд України констатує, що окремі положення абзацу першого пункту 40 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу щодо права Міністерства отримувати інформацію, що містить персональні дані, суперечать частині першій статті 8, частині другій статті 32 Конституції України.

11.10.2018 набули чинності зміни до Кодексу законів про працю України

11.10.2018 набули чинності зміни до Кодексу законів про працю України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту окремих категорій осіб із числа жертв нацистських переслідувань та політичних репресій» від 18.09.2018 № 2542‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 42: змінено пункт 5 частини 2;

2) стаття 772: змінено назву статті.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект розроблено на підставі ст. 93, ст. 110 Регламенту Верховної Ради України, ст. 12, ст. 15, ст. 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», за наслідками доопрацювання у Комітеті проекту Закону України про внесення змін до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» щодо відновлення пільг (реєстр. № 3815), поданого народними депутатами України Королевською Н. Ю. та Солодом Ю. В.

До 2006 року жертви нацистських переслідувань були віднесені до відповідних категорій ветеранів війни і пільги для них визначалися згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання за обсягом надання пільг були прирівняні до учасників бойових дій, а колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами – до інвалідів війни.

Починаючи з 2006 року пільги для цих категорій осіб у повному обсязі визначені статтями 61 та 62 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76‑VIII від 28.12.2014 року для колишніх неповнолітніх та колишніх малолітніх в’язнів концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання осіб з 1 червня 2015 року скасовано право на безплатний проїзд усіма видами міського і міжміського пасажирського транспорту, а пільги зі сплати за житлово-комунальні послуги, на безплатне одержання ліків та безплатне зубопротезування з 1 липня 2015 року надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2016 році – 1930 грн).

Водночас пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для інвалідів війни та учасників бойових дій надаються в повному обсязі.

З огляду на зазначене, колишні неповнолітні та малолітні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання мають бути зрівняні у пільгах, які надаються державою інвалідам війни та учасникам бойових дій.

Разом з тим, з метою дотримання принципу соціальної справедливості, держава зобов’язана надати аналогічну підтримку громадянам, які стали жертвами політичних репресій, що здійснювалися протягом 1917‑1991 років комуністичним тоталітарним режимом на території України – були необґрунтовано засуджені за свою політичну діяльність, висловлювання та релігійні переконання і відбули покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади та реабілітовані відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Мета змін

Проект Закону розроблено з метою дотримання принципу соціальної справедливості в частині забезпечення соціального захисту окремих категорій осіб із числа жертв нацистських переслідувань та жертв політичних репресій на Україні.

11.10.2018 набули чинності зміни до Житлового кодексу Української РСР

11.10.2018 набули чинності зміни до Житлового кодексу Української РСР, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту окремих категорій осіб із числа жертв нацистських переслідувань та політичних репресій» від 18.09.2018 № 2542‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 45: доповнено абзацом 4 частину 1, вважати абзацами 5‑15 абзаци 4‑14;

2) стаття 46: доповнено абзацом 3 частину 1, вважати абзацами 4‑12 абзаци 3‑11.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект розроблено на підставі ст. 93, ст. 110 Регламенту Верховної Ради України, ст. 12, ст. 15, ст. 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», за наслідками доопрацювання у Комітеті проекту Закону України про внесення змін до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» щодо відновлення пільг (реєстр. № 3815), поданого народними депутатами України Королевською Н. Ю. та Солодом Ю. В.

До 2006 року жертви нацистських переслідувань були віднесені до відповідних категорій ветеранів війни і пільги для них визначалися згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання за обсягом надання пільг були прирівняні до учасників бойових дій, а колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами – до інвалідів війни.

Починаючи з 2006 року пільги для цих категорій осіб у повному обсязі визначені статтями 61 та 62 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76‑VIII від 28.12.2014 року для колишніх неповнолітніх та колишніх малолітніх в’язнів концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання осіб з 1 червня 2015 року скасовано право на безплатний проїзд усіма видами міського і міжміського пасажирського транспорту, а пільги зі сплати за житлово-комунальні послуги, на безплатне одержання ліків та безплатне зубопротезування з 1 липня 2015 року надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2016 році – 1930 грн).

Водночас пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для інвалідів війни та учасників бойових дій надаються в повному обсязі.

З огляду на зазначене, колишні неповнолітні та малолітні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання мають бути зрівняні у пільгах, які надаються державою інвалідам війни та учасникам бойових дій.

Разом з тим, з метою дотримання принципу соціальної справедливості, держава зобов’язана надати аналогічну підтримку громадянам, які стали жертвами політичних репресій, що здійснювалися протягом 1917‑1991 років комуністичним тоталітарним режимом на території України – були необґрунтовано засуджені за свою політичну діяльність, висловлювання та релігійні переконання і відбули покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади та реабілітовані відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Мета змін

Проект Закону розроблено з метою дотримання принципу соціальної справедливості в частині забезпечення соціального захисту окремих категорій осіб із числа жертв нацистських переслідувань та жертв політичних репресій на Україні.

06.10.2018 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України

06.10.2018 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення зміни до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами» від 06.09.2018 № 2539‑VIII, відповідно до яких було викладено у новій редакції статтю 149.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Кримінальний кодекс України передбачив статтею 149 відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини.

Як засвідчив правовий аналіз вказаної статті, окремі її положення, зокрема в частині визначення поняття «торгівля людьми» не відповідають положенням Конвенції ООН проти національної організованої злочинності та Протоколу до неї про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї.

Так, положеннями національного законодавства, зокрема статтею 149 Кримінального кодексу України не надано чіткого визначення поняттю «торгівля людьми», що ускладнює правозастосування вказаної статті Кримінального кодексу України на практиці.

Натомість, передбачена статтею 149 Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність за діяння, передбачені цією статтею,  не узгоджується з міжнародним законодавством.

У зв’язку з цим проектом пропонується визначити три складові об’єктивної сторони цього складу злочину і передбачити, що торгівлею людьми є:

1) вербування, переміщення,  переховування, передача або одержання людини;

2) вчинені з метою експлуатації;

3) з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану особи, примусу, або шляхом підкупу третьої особи для отримання згоди на експлуатацію людини.

Не менш важливим є питання встановлення на національному рівні норми, яка передбачає відповідальність за торгівлю людьми незалежно від наявності згоди жертви на майбутню її експлуатацію, якщо до неї був застосований будь-який із заходів впливу (тобто обман, шантаж, погроза насильством тощо).

Вказаний підхід відповідатиме положенням пункту b статті 3  Протоколу, якою передбачено, що згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, якщо було використано будь-який із заходів впливу.

Насамкінець слід звернути увагу, що положення статті 149 Кримінального кодексу України не передбачають посиленої відповідальності у разі вчинення вказаного злочину:

– у поєднанні з викраденням жертви;

– батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками щодо неповнолітнього;

– злочинною організацією.

Мета змін

Проект розроблено з метою приведення положень  Кримінального кодексу України у відповідність до норм Конвенції ООН проти національної організованої злочинності та Протоколу до неї про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї.

04.10.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

04.10.2018 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законів України щодо запровадження механізму «єдиного вікна» та оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України» від 06.09.2018 № 2530‑VIII, відповідно до яких було змінено статтю 166: доповнено підпунктом 166.3.9 пункт 166.3.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Останнім часом ведеться активний діалог між державою, громадськими організаціями та бізнесом щодо спрощення процедур транскордонної торгівлі товарами. Створення та використання механізму «єдиного вікна» для міжнародної торгівлі визнається кращою світовою практикою, що сприяє міжнародній торгівлі та, одночасно, підвищує інституційні спроможності державних органів.

У серпні 2016 року Урядом зроблено перший крок для запровадження «єдиного вікна», проте функціонування та розвиток цього механізму практично унеможливлюється відсутністю необхідних законодавчих змін.

Так, за даними Аналітичного звіту «Спрощення процедур торгівлі в Україні: оцінки та очікування бізнесу – 2017» (надалі – Аналітичний звіт), підготовленого Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій, використання принципу «єдиного вікна» ще не набуло широкого поширення – лише 20% опитаних підприємств повідомили, що мають досвід проходження митних формальностей з використанням цього принципу.

Залишається поширеною практика надання документів одночасно в паперовій та електронній формі. Необхідність дублювання подачі документів ще й у паперовій формі пояснюється існуючими законодавчими та нормативним вимогами.

Для 52% опитаних експортерів та 54% опитаних імпортерів витрати часу на митниці не змінились.

Таким чином, досі не досягнута головна мета створення механізму «єдиного вікна» – спрощення процедур торгівлі та скорочення часових витрат бізнесу на здійснення процедур оформлення  товарів за рахунок однократного подання підприємством уніфікованого набору відомостей, які повинні використовуватися усіма контролюючими органами, через «єдине вікно».

Розробка та прийняття проекту Закону обумовлені потребою покращення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні, зменшення часу, необхідного для здійснення експортно-імпортних операцій та, відповідно, поліпшення інвестиційної привабливості України шляхом законодавчого врегулювання взаємодії між органами доходів і зборів, іншими державними органами та учасниками транскордонної торгівлі з використанням механізму «єдиного вікна».

Важливість впровадження «єдиного вікна» на кордоні визнається Всесвітньою митною організацією (Рамкові стандарти ВМО), Європейською Економічною Комісією ООН (Рекомендації 33‑35 Центру зі спрощення процедур торгівлі та електронних ділових операцій СЕФАКТ ООН), Угодою про Асоціацію між Україною та ЄС (стаття 76 щодо застосування керівних принципів ЄС, таких як Митні прототипи (Customs blueprints).

Прийняття законопроекту забезпечить виконання низки міжнародно-правових зобов’язань України у рамках Світової організації торгівлі, а саме:

– щодо створення та підтримки єдиного вікна, передбаченого пунктом 4 статті 10 Угоди про спрощення процедур торгівлі, яка є частиною Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі (внесена до Додатку 1А до Угоди СОТ згідно з Протоколом про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі, учиненим 27 листопада 2014 року у м. Женеві). Вказана Угода набула чинності 22 лютого ц. р. після ратифікації її 110 країнами – членами СОТ, у тому числі й Україною (ратифікована Законом України від 04.11.2015 № 745‑VIII);

– щодо приведення існуючих на сьогодні процедур контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та законодавчих підстав для їх здійснення у відповідність з Угодою СОТ «Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів», яка є невід’ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі і обов’язкова для всіх членів СОТ, у тому числі і для України.

Мета змін

Метою розробки та прийняття проекту Закону є:

– створення належної законодавчої бази для запровадження та функціонування механізму «єдиного вікна» на кордоні, що є важливим чинником для покращення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні, зменшення часу, необхідного для здійснення експортно-імпортних операцій, поліпшення інвестиційної привабливості України а також підвищення інституційних спроможностей державних органів щодо здійснення контролю за міжнародною торгівлею;

– скасування положень, які прямо або опосередковано вказують на необхідність подання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або митним брокером паперового документу, виданого одним державним органом, іншому державному органу;

– скасування необґрунтованих перешкод для експорту українських товарів шляхом узгодження положень частини восьмої статті 319 Митного кодексу України та вимог Законів «Про ветеринарну медицину», «Про карантин рослин», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» щодо здійснення контрольних процедур у відношенні товарів, що експортуються згідно з вимогами країни призначення, а не в обов’язковому порядку;

– приведення існуючих на сьогодні процедур контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та законодавчих підстав для їх здійснення у відповідність з Угодою СОТ «Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів», яка є невід’ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі і обов’язкова для всіх членів СОТ, у тому числі і для України.

04.10.2018 набули чинності зміни до Митного кодексу України

04.10.2018 набули чинності зміни до Митного кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законів України щодо запровадження механізму «єдиного вікна» та оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України» від 06.09.2018 № 2530‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 4: доповнено пунктами 51, 131 та 191 частину 1, виключено  пункт 91 з частини 1, викладено у новій редакції пункт 42 частини 1;

2) стаття 31: змінено частину 1, доповнено частинами 6 та 7;

3) стаття 33: викладено у новій редакції частину 3;

4) глава 5: доповнено статтею 331;

5) стаття 53: змінено пункт 7 частини 2;

6) стаття 110: доповнено пунктом 13 частину 3;

7) стаття 122: змінено пункт 2 частини 5;

8) стаття 140: змінено статтю;

9) стаття 149: змінено пункт 1 частини 2, частину 4, доповнено пунктами 3 та 4 частину 7;

10) стаття 155: доповнено частиною 4;

11) стаття 196: змінено пункт 1 частини 1, викладено у новій редакції пункт 2 частини 1, змінено пункт 3 частини 1, доповнено частиною 3;

12) стаття 197: змінено частину 1, викладено у новій редакції частину 2;

13) глава 33: доповнено статтею 2221;

14) стаття 233: викладено у новій редакції частину 4, змінено частину 5;

15) стаття 235: викладено у новій редакції пункт 4 частини 1;

16) стаття 237: викладено у новій редакції частину 2, змінено частину 3;

17) стаття 255: змінено пункт 4 частини 2;

18) стаття 257: змінено частини 1 та 2;

19) стаття 259: змінено частину 8;

20) стаття 264: доповнено абзацами 2 та 3 частину 2;

21) стаття 318: доповнено частиною 7;

22) стаття 319: викладено у новій редакції статтю;

23) стаття 320: змінено частину 3;

24) стаття 331: змінено частину 1;

25) стаття 332: змінено частину 2;

26) стаття 334: змінено частину 6;

27) стаття 335: доповнено абзацом 2 частину 2;

28) стаття 339: змінено частину 1;

29) стаття 355: доповнено частиною 2;

30) стаття 363: викладено у новій редакції статтю;

31) стаття 365: доповнено частиною 9;

32) стаття 369: змінено частину 1;

33) стаття 371: змінено частини 3 та 4;

34) стаття 372: змінено частину 2, доповнено частиною 6;

35) стаття 380: змінено частину 2;

36) стаття 452: доповнено частиною 4;

37) стаття 468: змінено частину 1;

38) стаття 491: змінено пункт 2 частини 1;

39) стаття 561: змінено частину 2;

40) стаття 585: доповнено частиною 3;

41) розділ ХХІ: викладено у новій редакції підпункт 4 пункту 4, доповнено пунктами 71‑73 та 91.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Останнім часом ведеться активний діалог між державою, громадськими організаціями та бізнесом щодо спрощення процедур транскордонної торгівлі товарами. Створення та використання механізму «єдиного вікна» для міжнародної торгівлі визнається кращою світовою практикою, що сприяє міжнародній торгівлі та, одночасно, підвищує інституційні спроможності державних органів.

У серпні 2016 року Урядом зроблено перший крок для запровадження «єдиного вікна», проте функціонування та розвиток цього механізму практично унеможливлюється відсутністю необхідних законодавчих змін.

Так, за даними Аналітичного звіту «Спрощення процедур торгівлі в Україні: оцінки та очікування бізнесу – 2017» (надалі – Аналітичний звіт), підготовленого Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій, використання принципу «єдиного вікна» ще не набуло широкого поширення – лише 20% опитаних підприємств повідомили, що мають досвід проходження митних формальностей з використанням цього принципу.

Залишається поширеною практика надання документів одночасно в паперовій та електронній формі. Необхідність дублювання подачі документів ще й у паперовій формі пояснюється існуючими законодавчими та нормативним вимогами.

Для 52% опитаних експортерів та 54% опитаних імпортерів витрати часу на митниці не змінились.

Таким чином, досі не досягнута головна мета створення механізму «єдиного вікна» – спрощення процедур торгівлі та скорочення часових витрат бізнесу на здійснення процедур оформлення  товарів за рахунок однократного подання підприємством уніфікованого набору відомостей, які повинні використовуватися усіма контролюючими органами, через «єдине вікно».

Розробка та прийняття проекту Закону обумовлені потребою покращення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні, зменшення часу, необхідного для здійснення експортно-імпортних операцій та, відповідно, поліпшення інвестиційної привабливості України шляхом законодавчого врегулювання взаємодії між органами доходів і зборів, іншими державними органами та учасниками транскордонної торгівлі з використанням механізму «єдиного вікна».

Важливість впровадження «єдиного вікна» на кордоні визнається Всесвітньою митною організацією (Рамкові стандарти ВМО), Європейською Економічною Комісією ООН (Рекомендації 33‑35 Центру зі спрощення процедур торгівлі та електронних ділових операцій СЕФАКТ ООН), Угодою про Асоціацію між Україною та ЄС (стаття 76 щодо застосування керівних принципів ЄС, таких як Митні прототипи (Customs blueprints).

Прийняття законопроекту забезпечить виконання низки міжнародно-правових зобов’язань України у рамках Світової організації торгівлі, а саме:

– щодо створення та підтримки єдиного вікна, передбаченого пунктом 4 статті 10 Угоди про спрощення процедур торгівлі, яка є частиною Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі (внесена до Додатку 1А до Угоди СОТ згідно з Протоколом про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі, учиненим 27 листопада 2014 року у м. Женеві). Вказана Угода набула чинності 22 лютого ц. р. після ратифікації її 110 країнами – членами СОТ, у тому числі й Україною (ратифікована Законом України від 04.11.2015 № 745‑VIII);

– щодо приведення існуючих на сьогодні процедур контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та законодавчих підстав для їх здійснення у відповідність з Угодою СОТ «Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів», яка є невід’ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі і обов’язкова для всіх членів СОТ, у тому числі і для України.

Мета змін

Метою розробки та прийняття проекту Закону є:

– створення належної законодавчої бази для запровадження та функціонування механізму «єдиного вікна» на кордоні, що є важливим чинником для покращення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні, зменшення часу, необхідного для здійснення експортно-імпортних операцій, поліпшення інвестиційної привабливості України а також підвищення інституційних спроможностей державних органів щодо здійснення контролю за міжнародною торгівлею;

– скасування положень, які прямо або опосередковано вказують на необхідність подання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або митним брокером паперового документу, виданого одним державним органом, іншому державному органу;

– скасування необґрунтованих перешкод для експорту українських товарів шляхом узгодження положень частини восьмої статті 319 Митного кодексу України та вимог Законів «Про ветеринарну медицину», «Про карантин рослин», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» щодо здійснення контрольних процедур у відношенні товарів, що експортуються згідно з вимогами країни призначення, а не в обов’язковому порядку;

– приведення існуючих на сьогодні процедур контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та законодавчих підстав для їх здійснення у відповідність з Угодою СОТ «Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів», яка є невід’ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі і обов’язкова для всіх членів СОТ, у тому числі і для України.

01.10.2018 набули чинності зміни до Господарського кодексу України

01.10.2018 набули чинності зміни до Господарського кодексу України, передбачені Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 № 2258‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 73: змінено абзац 1 частини 8;

2) стаття 90: змінено абзаци 2 та 3 частини 3;

3) стаття 362: викладено у новій редакції статтю;

4) стаття 363: викладено у новій редакції статтю;

5) стаття 364: викладено у новій редакції статтю;

6) розділ VI: виключено статтю 365.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Європейським Парламентом та Радою Європейського Союзу прийнято Директиву про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності від 17.05.2006 № 2006/43/ЄС (далі – Директива 2006/43/ЄС).

Відповідно до пункту 340 Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014‑2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 847‑р, Міністерство фінансів України є головним виконавцем, відповідальним за розроблення проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності з метою імплементації положень Директиви 2006/43/ЄС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 345 «Про схвалення розроблених Міністерством фінансів планів імплементації деяких актів законодавства ЄС у сфері бухгалтерського обліку та аудиту» схвалено План імплементації Директиви 2006/43/ЄС.

Відповідно до зазначеного Плану імплементація Директиви 2006/43/ЄС реалізовувалась із врахуванням норм Регламенту (ЄС) № 537/2014 Європейського Парламенту та Ради від 16.04.2014 про особливі вимоги стосовно аудиту суспільно значущих суб’єктів господарювання (далі – Регламент 537/2014).

Ураховуючи вищезазначене, Міністерством фінансів України розроблено проект Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» (далі – законопроект).

Мета змін

Метою законопроекту є:

підвищення рівня довіри інвесторів до фінансової звітності вітчизняних підприємств, у т. ч. державних компаній, забезпечення її прозорості та зіставності;

дерегуляція аудиторської діяльності;

можливість виходу аудиторських компаній України на європейські ринки за рахунок визнання еквівалентності систем;

розширення ринку аудиторської діяльності;

підвищення престижу та довіри до діяльності аудиторів;

викорінення корупції;

підвищення довіри населення до українських банків, страхових компаній, інших публічних компаній, в т. ч. державних підприємств;

створення належних умов для виходу національних компаній на ринки капіталу;

підвищення довіри регуляторних органів до фінансової звітності компанії;

створення позитивного інвестиційного клімату України.

Архів новин

ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
3031     
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       

Сервіс клієнтів: тел.: (044) 223 34 67 e-mail: peredplata@zakoni.ua
Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція збірника «Вісник України»
Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка, вул. Жовтнева, 53
Адреса для листування: 07501, Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка,
а/с 25