Новини
23.08.2019

19.01.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

19.01.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 № 2657‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 13: змінено частину 2;

2) глава 14: доповнено статтею 1734;

3) стаття 184: змінено абзац 1 частини 3;

4) стаття 221: змінено статтю;

5) стаття 255: змінено абзац 2 пункту 1 частини 1.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Сьогодні в Україні, як і в багатьох інших країнах Світу, серед підлітків, які навчаються у закладах освіти, набуло поширення явище булінгу (цькування), що виражається у психологічному тиску, жорстокому ставленні, фізичному насильстві, агресії, інших діях, вчинених з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам.

Так, за інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), із булінгом у колі однолітків в Україні стикалися близько 67% дітей. Причому, найбільш вразливими до булінгу є сором’язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування.

Найчастіше діти піддаються цькуванню з боку однолітків за свій зовнішній вигляд, переконання, поведінку, пов’язану з особливостями виховання, а також через різні життєві обставини (неблагополуччя у родині, виховання дитини без батька (матері), тощо).

В той же час, за даними останніх опитувань, майже чверть українських школярів вважають себе жертвами булінгу, а близько 40% із тих дітей, хто зіткнулися з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам. При цьому 44% із тих, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через острах піддатися аналогічному знущанню.

Булінг надзвичайно негативно відображається на психічному здоров’ї дитини, залишаючи психологічні травми на все життя, що в подальшому може мати наслідком неспроможність батьків, які в дитинстві зазнали булінгу, будувати повноцінні відносини з іншими людьми, виховувати власних дітей, а також навчити їх протидіяти булінгу.

Слід зазначити, що часто булінгу з боку підлітків у закладах освіти піддаються не лише діти, а й дорослі – викладачі, технічні працівники та інший персонал.

Таким чином, існує гостра потреба визначити на законодавчому рівні заходи протидії такому явищу, як булінг, встановити відповідальність за булінг, а також забезпечити право здобувачів освіти на безпечне освітнє середовище.

Мета змін

Завданням проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу» є визначення на законодавчому рівні явища булінгу, шляхів протидії цьому явищу, захисту прав дітей, а також інших осіб, які працюють у закладі освіти.

11.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України

11.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 22: змінено частину 2;

2) стаття 66: викладено у новій редакції пункт 7 частини 1;

3) стаття 76: доповнено частиною 2, вважати частинами 3 та 4 частини 2 та 3;

4) Загальна частина: доповнено розділом ХІІІ1;

5) стаття 115: викладено у новій редакції пункт 10 частини 2;

6) стаття 116: викладено у новій редакції абзац 1;

7) стаття 121: викладено у новій редакції абзац 1 частини 1;

8) стаття 123: викладено у новій редакції абзац 1;

9) розділ ІІ Особливої частини: доповнено статтею 1261;

10) стаття 134: викладено у новій редакції статтю;

11) розділ ІІІ Особливої частини: доповнено статтею 1512;

12) стаття 152: викладено у новій редакції статтю;

13) стаття 153: викладено у новій редакції статтю;

14) стаття 154: викладено у новій редакції абзац 1 частини 1, частину 2, доповнено частиною 3;

15) розділ XVIII Особливої частини: доповнено статтею 3901.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

За останні три десятиліття насильство щодо жінок, включаючи домашнє насильство, привертає підвищену увагу з боку міжнародної спільноти, що знаходить своє відображення у міжнародному праві. Протягом цього періоду було здійснено кілька вирішальних кроків, серед яких: ухвалення Конвенції Організації Об`єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в 1979 р., а також загальних рекомендацій та висновків, затверджених Комітетом з ліквідації дискримінації щодо жінок; Декларації ООН про викорінення насильства щодо жінок в 1993 р.; Міжамериканської конвенції про запобігання, покарання і викорінення насильства щодо жінок в 1994 р.; Пекінської декларації в 1995 р.; Протоколу про права жінок в Африці до Африканської хартії прав людини і народів в 2003 р.; і це лише деякі з них. Таким чином, існує потужна міжнародно-правова база в галузі боротьби з насильством щодо жінок. Рада Європи також ухвалила низку рішень і дій, спрямованих на вирішення проблеми насильства щодо жінок, в першу чергу, План дій від 1995 р., Рекомендацію Rec (2002) Комітету міністрів державам-членам Ради Європи про захист жінок від насильства від 2002 р. і, нарешті, Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, також відому як Стамбульська конвенція. Фактично, Стамбульська конвенція є найбільш повним і далекосяжним документом у цій галузі, оскільки у ній поєднано кращі світові стандарти та практики. Вона також відтворює сучасний погляд на права людини, який передбачає розуміння того, що боротьба з насильством стосовно жінок є обов’язком держави. Стамбульська конвенція набула чинності 1 серпня 2014 р. після її ратифікації 10 державами.

Цей законопроект імплементує положення Стамбульської конвенції у національне законодавство, що дає можливість удосконалити кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України для боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством.

Мета змін

Цілями і завданнями законопроекту є імплементація у чинне кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство України положень Стамбульської конвенції.

11.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

11.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 148: доповнено пунктом 4 частину 1;

2) стаття 178: доповнено пунктом 12 частину 1;

3) стаття 194: змінено частину 4, доповнено частиною 6, вважати частинами 7 та 8 частини 6 та 7;

4) стаття 284: змінено пункт 7 частини 1;

5) стаття 469: доповнено абзацами 2 та 3 частину 1;

6) стаття 477: змінено пункт 1 частини 1, виключено пункти 2 та 3 частини 1.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

За останні три десятиліття насильство щодо жінок, включаючи домашнє насильство, привертає підвищену увагу з боку міжнародної спільноти, що знаходить своє відображення у міжнародному праві. Протягом цього періоду було здійснено кілька вирішальних кроків, серед яких: ухвалення Конвенції Організації Об`єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в 1979 р., а також загальних рекомендацій та висновків, затверджених Комітетом з ліквідації дискримінації щодо жінок; Декларації ООН про викорінення насильства щодо жінок в 1993 р.; Міжамериканської конвенції про запобігання, покарання і викорінення насильства щодо жінок в 1994 р.; Пекінської декларації в 1995 р.; Протоколу про права жінок в Африці до Африканської хартії прав людини і народів в 2003 р.; і це лише деякі з них. Таким чином, існує потужна міжнародно-правова база в галузі боротьби з насильством щодо жінок. Рада Європи також ухвалила низку рішень і дій, спрямованих на вирішення проблеми насильства щодо жінок, в першу чергу, План дій від 1995 р., Рекомендацію Rec (2002) Комітету міністрів державам-членам Ради Європи про захист жінок від насильства від 2002 р. і, нарешті, Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, також відому як Стамбульська конвенція. Фактично, Стамбульська конвенція є найбільш повним і далекосяжним документом у цій галузі, оскільки у ній поєднано кращі світові стандарти та практики. Вона також відтворює сучасний погляд на права людини, який передбачає розуміння того, що боротьба з насильством стосовно жінок є обов’язком держави. Стамбульська конвенція набула чинності 1 серпня 2014 р. після її ратифікації 10 державами.

Цей законопроект імплементує положення Стамбульської конвенції у національне законодавство, що дає можливість удосконалити кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України для боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством.

Мета змін

Цілями і завданнями законопроекту є імплементація у чинне кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство України положень Стамбульської конвенції.

11.01.2019 набули чинності зміни до Бюджетного кодексу України

11.01.2019 набули чинності зміни до Бюджетного кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження середньострокового бюджетного планування» від 06.12.2018 № 2646‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 2: змінено пункти 9 та 40 частини 1, доповнено пунктами 482 та 52 частину 1;

2) стаття 3: доповнено частиною 4;

3) стаття 4: доповнено пунктами 21 та 61 частину 4;

4) стаття 7: змінено пункти 6, 7 та 10 частини 1;

5) стаття 10: змінено абзац 1 частини 3;

6) стаття 13: змінено частину 9;

7) стаття 14: доповнено абзацами 2 та 3 частину 1;

8) стаття 15: викладено у новій редакції пункт 1 частини 3;

9) стаття 16: змінено частину 2, доповнено частиною 10;

10) стаття 17: викладено у новій редакції частину 1, змінено абзац 2 частини 3, доповнено абзацами 3 та 4 частину 9;

11) стаття 18: доповнено абзацом 2 частину 1, змінено абзац 1 частини 3;

12) стаття 19: викладено у новій редакції частину 1;

13) стаття 20: викладено у новій редакції частини 3 та 5, абзац 2 частини 6, частину 9, змінено абзац 1 частини 4, абзац 1 частини 6, абзац 1 частини 7, абзац 1 частини 8, виключено абзац 2 частини 7, доповнено частиною 10;

14) глава 4: виключено статтю 21;

15) стаття 22: змінено частину 1, пункт 2, абзац 1 пункту 6 та пункт 7 частини 5, викладено у новій редакції пункт 1 частини 5, абзац 1 частини 6, доповнено пунктом 61 частину 5;

16) стаття 241: змінено абзац 2 частини 1, абзац 2 частини 3;

17) стаття 26: змінено абзаци 1, 2 та 4 частини 3, викладено у новій редакції абзац 3 частини 3;

18) стаття 28: замінено абзацами 3 та 4 абзац 3 частини 1, абзацами 3‑9 абзаци 3‑6 частини 5, вважати абзацами 5‑9 абзаци 4‑8 частини 1, абзацами 10 та 11 абзаци 7 та 8 частини 5, змінено абзац 2 частини 2, доповнено абзацом 3 частину 2;

19) стаття 30: змінено пункт 3 частини 2;

20) глава 6: змінено назву глави, доповнено статтями 321 та 331;

21) стаття 32: викладено у новій редакції статтю;

22) стаття 33: викладено у новій редакції статтю;

23) стаття 34: змінено частину 2, виключено частину 4;

24) стаття 35: викладено у новій редакції частини 1 та 2, змінено частину 3;

25) стаття 36: викладено у новій редакції частину 1, змінено частину 3;

26) стаття 37: змінено частину 3;

27) стаття 38: змінено підпункти «а», «г» та «е» пункту 1, пункти 2 та 41 частини 1, викладено у новій редакції підпункти «б», «в» та «д» пункту 1, пункти 5 та 121 частини 1, виключено пункти 7 та 12 частини 1, доповнено пунктом 91 частину 1;

28) стаття 40: змінено пункт 10 частини 1;

29) стаття 43: змінено пункти 2 та 3 частини 1, частину 2;

30) стаття 46: змінено пункти 2 та 6 частини 1;

31) стаття 48: змінено абзац 2 частини 2, частину 5;

32) стаття 49: змінено пункт 2 частини 2;

33) стаття 51: змінено частину 8;

34) стаття 56: змінено абзац 2 частини 2;

35) стаття 58: змінено абзац 2 частини 1;

36) стаття 61: викладено у новій редакції пункт 15 частини 2, доповнено пунктами 151 та 152 частину 2;

37) стаття 71: змінено частину 5;

38) стаття 75: викладено у новій редакції назву статті та частину 1, змінено частину 9;

39) глава 12: доповнено статтею 751;

40) стаття 76: виключено пункт 2 частини 1, змінено пункт 5 частини 1;

41) стаття 86: змінено частину 1;

42) стаття 93: змінено частину 5;

43) стаття 94: змінено частину 2;

44) стаття 95: змінено частину 1;

45) стаття 105: змінено пункт 4 частини 1;

46) стаття 109: викладено у новій редакції пункт 1 частини 1, змінено пункт 6 частини 1, пункт 1 частини 2 та частину 3;

47) стаття 111: змінено абзац 2 частини 1;

48) стаття 112: змінено пункт 4 частини 1;

49) стаття 113: змінено пункти 1, 4 та 5 частини 1;

50) стаття 116: викладено у новій редакції пункт 10 частини 1, змінено пункти 17 та 36 частини 1;

51) стаття 119: змінено абзац 3 частини 1;

52) розділ VI: виключено абзаци 2 та 3 пункту 28, доповнено абзацами 4 та 5 пункт 28, пунктами 48 та 49.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект розроблено Міністерством фінансів України відповідно до Коаліційної угоди, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Меморандуму про економічну та фінансову політику від 2 березня 2017 року спільної з МВФ програми «EFF», Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017‑2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 № 142‑р, Плану заходів з реалізації Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017‑2020 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 415‑р (підпункт 3 пункту 10, пункт 13, пункт 14, підпункт 1 пункту 19, пункт 21 розділу I, пункт 5, пункт 6, підпункт 1 пункту 8, пункт 12 розділу II, підпункт 2 пункту 7 розділу III).

Мета змін

Метою розробки законопроекту є створення правового підґрунтя для запровадження середньострокового бюджетного планування, подальший розвиток програмно-цільового методу, а також удосконалення окремих норм Бюджетного кодексу України, що регулюють відносини, які виникають у процесі виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

11.01.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

11.01.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження середньострокового бюджетного планування» від 06.12.2018 № 2646‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) глава 12: доповнено статтею 16419;

2) стаття 221: змінено статтю;

3) глава 17: доповнено статтею 24423;

4) стаття 255: змінено абзац 1 частини 2.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект розроблено Міністерством фінансів України відповідно до Коаліційної угоди, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Меморандуму про економічну та фінансову політику від 2 березня 2017 року спільної з МВФ програми «EFF», Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017‑2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 № 142‑р, Плану заходів з реалізації Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017‑2020 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 415‑р (підпункт 3 пункту 10, пункт 13, пункт 14, підпункт 1 пункту 19, пункт 21 розділу I, пункт 5, пункт 6, підпункт 1 пункту 8, пункт 12 розділу II, підпункт 2 пункту 7 розділу III).

Мета змін

Метою розробки законопроекту є створення правового підґрунтя для запровадження середньострокового бюджетного планування, подальший розвиток програмно-цільового методу, а також удосконалення окремих норм Бюджетного кодексу України, що регулюють відносини, які виникають у процесі виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

01.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України

01.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, передбачені законами України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 17.05.2018 № 2427‑VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» від 06.09.2018 № 2531‑VIII та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 143: викладено у новій редакції статтю;

2) розділ VII Особливої частини: доповнено статтею 2011;

3) стаття 204: викладено у новій редакції статтю;

4) стаття 246: викладено у новій редакції статтю.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальних записках до відповідних законопроектів було вказано слідуюче.

 

1. Щодо змін, передбачених Законом України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»

1.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Наразі в Україні питання трансплантації регулюється, зокрема, Законом України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», яким регулюються питання щодо трансплантації людських органів та інших анатомічних матеріалів для збереження життя інших людей.

Необхідність внесення змін до чинного законодавства зумовлена прагненням до забезпечення реалізації конституційного та природного права людини на життя та охорону здоров’я. Успішний досвід проведення трансплантацій в прогресивних країнах світу, зростання кількості хворих, для яких пересадка органів є єдиним способом врятувати життя, спонукають привести законодавство у цій сфері у відповідність до стандартів XXI сторіччя.

Законопроект розроблено з урахуванням сучасного стану науки, розвитку громадянського суспільства, вимог до діяльності, пов’язаної з трансплантацією, і ґрунтуючись на міжнародних нормах, рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров’я та Директив Європейського Союзу. Законопроект визначає вимоги, умови і порядок застосування трансплантації як спеціального методу лікування, забезпечує додержання в Україні прав людини та захист людської гідності при застосуванні трансплантації та здійсненні іншої, пов’язаної з нею діяльності.

Розробленню проекту Закону сприяв високий рівень смертності серед осіб, які могли б вижити за умов трансплантації органів від померлих донорів. Вже сьогодні у розвинених країнах світу трансплантація стала стандартом лікування багатьох патологій, а за прогнозами експертів у середині третього тисячоліття 50% хірургічних операцій будуть пов’язані з пересадкою органів людини. Враховуючи сучасний стан науки та розвиток медицини, а також збільшення кількості випадків, в яких лікування пацієнта передбачає трансплантацію органів або інших анатомічних матеріалів людини від померлих донорів, в Україні виникла нагальна потреба вдосконалення сучасної нормативно-правової бази в частині регулювання питань трансплантації.

Однією з основних причин гальмування розвитку в Україні даного напрямку медицини є відсутність необхідної кількості органів для трансплантації. За попередніми підрахунками, в Україні щорічно гине від 40 до 60 потенційних донорів на 1 млн населення, що становить близько 3 тисячі донорів, які могли б врятувати життя 10 тисячам хворим.

В світовій медичній практиці трансплантація від померлого донора відбувається на підставі принципів вираження волі потенційного донора. Їх поділяють на презумпцію згоди та презумпцію незгоди. В першому випадку особа за свого життя подає заяву про її небажання стати донором у разі смерті. За відсутності такої заяви вважається, що згоду стати донором надано за умовчанням. За презумпцією незгоди – навпаки, особа має документально оформити свою згоду стати донором після смерті.

Даний законопроект спрямований захистити права донора та реципієнта на однаково високих рівнях. В його основу покладено європейський принцип незгоди. Відповідно до Директиви ЄС № 2010/45/ЕС «Про стандарти якості та безпеки людських органів, призначених для трансплантації» від 2010 року основними принципами є принцип добровільності та безкорисності. Отже, кожна особа має виважено прийняти рішення стосовно можливості стати донором після своєї смерті.

Проектом Закону передбачається, що кожна повнолітня дієздатна особа може дати письмову згоду стати донором органів та/або анатомічних матеріалів після своєї смерті. Після дачі дозволу на таку особу оформлюється картка потенційного донора державного зразка. Затвердження порядку надання згоди, єдиного зразка та порядку оформлення картки потенційного донора, внесення до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації відомостей про осіб, які надали таку згоду, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відомості про надання такої згоди вважатимуться конфіденційною інформацією. Також законопроектом передбачається, що заява про надання дозволу на трансплантацію може бути відкликана.

З прийняттям проекту Закону буде впроваджено нові стандарти регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією, змінено систему державного контролю, підвищено рівень захисту інформації про донорів та реципієнтів. При кожному закладі охорони здоров’я, акредитованому центральним органом виконавчої влади, що здійснює політику в сфері охорони здоров’я, будуть створені спеціалізовані відділення трансплантології за міжнародними стандартами. Також вводиться обов’язкове функціонування у кожному такому закладі етичних комітетів. На етичні комітети покладається обов’язок засвідчувати волевиявлення реципієнтів, контролювати діяльність закладу охорони здоров’я на предмет недопущення порушень основних принципів добровільності та безкорисності при здійсненні трансплантації, а також на предмет дотримання чинного законодавства у сфері трансплантації.

З метою запобіганню нелегальній трансплантації та торгівлі органами та/або іншими анатомічними матеріалами законопроектом пропонуються також зміни до Кримінального кодексу України в частині встановлення більш суворої відповідальності за порушення законодавства в частині трансплантації органів та/або інших анатомічних матеріалів людині.

1.2. Мета змін

Законопроект розроблено з метою зменшення рівня смертності серед важко хворих людей та забезпечення реалізації конституційного та природного права людини на життя та охорону здоров’я.

Завданням законопроекту є удосконалення законодавства у цій сфері шляхом внесення змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закону України «Про поховання та похоронну справу», Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

 

2. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів»

2.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Верховною Радою України з метою запобігання масовому неконтрольованому вивозу за кордон стратегічної для країни сировини – лісу-кругляка 9 квітня 2015 року було прийнято Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» щодо тимчасової заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді» № 325‑VIII від 09.04.2015 року.

Цим Законом з 1 листопада 2015 року введено мораторій на експорт необробленої деревини (лісу-кругляка) щодо всіх порід деревини, крім сосни. Мораторій на експорт необробленої сосни повинен вступити в силу 01.01.2017 року.

Зазначені дії в повній мірі відповідають положенням ГАТТ 1994, адже:

1) є недискримінаційними, оскільки заборона експорту українського лісу-кругляка розповсюджується на всі країни;

2) носять тимчасовий характер, безпосередньо пов’язаний з існуванням екологічної загрози (відповідає статті XX(g) ГАТТ 1994 щодо можливості країн – членів СОТ вживати заходи, що стосуються збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання);

3) узгоджуються з положеннями статті ГАТТ 1994 XI:2(а) (щодо можливості запровадження країнами – членами СОТ тимчасових заборон чи обмежень експорту товарів з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту товарів, що мають вагоме значення для країни, яка експортує).

Крім того, слід наголосити, що заборона або обмеження експорту лісової продукції не є унікальним випадком для України. За інформацією Інституту світових ресурсів, 33 країни мають заборону експорту лісоматеріалів: Албанія (заборона з 2016 року), Камерун (1999), Кот‑д’Івуар (1999), Нігерія (1979), Бразилія (1969), Канада (1906), Колумбія (1997), Еквадор (2005), Гватемала (2006), Нікарагуа (1997), Панама (2002), Перу (1972), США (1926), Камбоджа (1996), Фіджі (1997), Індонезія (1985), Малайзія (1972), Нова Зеландія (2014), Філіппіни (1986), Шрі‑Ланка (1990), В’єтнам (1992) та інші.

Незважаючи на відповідність мораторію чинним міжнародним зобов’язанням України та наявність світових практик, окремі закордонні торгові партнери продовжують вимагати від нашої країни відмінити мораторій.

Саме тому, з метою підсилення позиції України в переговорах з міжнародними партнерами та забезпечення збереження природних ресурсів пропонується доповнити мораторій на експорт лісу‑кругляка обмеженням споживання лісу всередині країни. Ці заходи в повній мірі відповідають статті XX(g) ГАТТ 1994.

Разом з цим, слід зазначити, що мораторій на експорт лісу‑кругляка з України вже приносить суттєву вигоду для української деревообробки, меблевої та паперової промисловості та економіки в цілому, незважаючи на поки що дуже короткий термін його дії – трохи більше року. Зокрема, згідно офіційних даних Державної фіскальної служби:

1) обсяг реалізації промислової продукції за 9 місяців 2016 року у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року у доларах США скоротився на -4%. В той же час деревообробна промисловість продемонструвала приріст +16%, а меблева +15%. Паперова галузь за цей час зросла також на +5%.

2) сукупний товарний експорт за 9 місяців 2016 року у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року у доларах США скоротився на -9%. Натомість експорт оброблених лісоматеріалів виріс на +11%, що поповнило торговельний баланс країни на 30 млн доларів США лише за 9 місяців дії мораторію.

3) суми податків, сплачених до бюджету підприємствами деревообробної̈, паперової̈ та меблевої̈ галузей̆ за 9 місяців 2016 року (під час дії мораторію) у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (мораторію не було) у доларах США, зросли на +17%.

4) обсяг імпорту верстатів для обробки дерева – одна зі складових інвестицій в галузь – за 9 місяців 2016 року (мораторій діяв) у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (мораторію не було) у доларах США збільшився в 3 рази.

Така активізація інвестиційної діяльності особливо в часи трикратної девальвації національної грошової одиниці є наочним випереджаючим індикатором майбутнього зростання обсягів виробництва та експорту галузі, створення нових робочих місць, додаткових надходжень до бюджетів всіх рівнів.

З іншого боку, незважаючи на суттєві економічні та фіскальні результати дії мораторію, досі залишається не вирішеним питання безконтрольних варварських рубок українських лісів та подальше їх незаконне вивезення через кордон.

Яскравим свідченням такого стану справ є статистичні данні щодо експорту різних категорій лісоматеріалів. В той час як за 9 місяців 2016 року експорт лісу‑кругляка скоротився на 600 тис. тон, на 200 тис. тон зріс експорт дров. Це демонструє ймовірний масштаб контрабанди лісу‑кругляка.

Саме тому, з метою подолання вищевказаних негативних явищ додатково пропонується збільшити адміністративну та кримінальну відповідальність за незаконну вирубку лісу та подальший його експорт поза митним контролем.

2.2. Мета змін

Метою прийняття законопроекту є забезпечення збереження лісового фонду країни шляхом обмеження внутрішнього споживання необроблених лісоматеріалів і посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за незаконну вирубку лісу та подальший його експорт поза митним контролем (контрабанду).

 

3. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів»

3.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект спрямовано на забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання зобов’язань України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

3.2. Мета змін

Метою змін є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

01.01.2019 набули чинності зміни до Житлового кодексу Української РСР

01.01.2019 набули чинності зміни до Житлового кодексу Української РСР, передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 1: встановлено порядок застосування норм статті;

2) стаття 9: встановлено порядок застосування норм статті;

3) стаття 40: встановлено порядок застосування норм статті;

4) стаття 481: встановлено порядок застосування норм статті.

Закон прийнято на основі прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2019 рік, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 546, з метою реалізації завдань бюджетної політики, що спрямовані на забезпечення збалансування державних фінансів, з урахуванням проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2019‑2021 роки та стратегічних документів держави, в тому числі Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року.

01.01.2019 набули чинності зміни до Лісового кодексу України

01.01.2019 набули чинності зміни до Лісового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498‑VIII, відповідно до яких було змінено частину 1 статті 5.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

У процесі паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств земельні масиви, які перебували у колективній власності, були розділені на земельні ділянки середньою площею 4 га, кожна з яких була передана у приватну власність членам таких підприємств. Такий механізм паювання був застосований виходячи з очікування, що кожна земельна ділянка буде використовуватись окремо її власником. З урахуванням цього, для доступу до кожної земельної ділянки була спроектована сітка польових доріг.

Проте практика показала, що власники земельних ділянок, розташованих у масиві, в переважній більшості випадків не бажають використовувати їх самостійно, а передають їх в оренду аграрним підприємствам. Польові дороги в окремі земельні ділянки в більшості не сформовані, і де-факто використовуються як рілля.

Водночас порушення цілісності масивів земель сільськогосподарського призначення створило проблему окремого використання земельних ділянок, розташованих посеред масиву. Це створює суттєві незручності у проході сільськогосподарської техніки для використання інших ділянок масиву, у тому числі суттєво ускладнює зрошення земель, які потребують цього. Особливо яскравою є ця проблема при використанні масивів зрошувальних земель. По-перше, меліоративні системи займають значну площу, а по-друге, витрати на їх будівництво є дуже суттєвими. За таких умов знаходження в межах орендованих площ вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників (землекористувачів) ставить під питання доцільність спорудження меліоративної системи. Крім цього, це створює значні можливості для зловживань з боку недобросовісного землевласника або землекористувача, земельна ділянка якого розташована посеред масиву. Широкі можливості це відкриває для т.з. рейдерства, направленого на створення штучних складнощів землекористувачу задля подальшого шантажу і одержання матеріальної вигоди.

Суттєві проблеми виникають і при оформленні права оренди земельних ділянок масиву. Зазвичай не всі власники земельних ділянок масиву погоджуються на передачу їх в оренду одному орендарю. В результаті, площі, орендовані однією особою, не створюють замкненого контуру, а містять вкраплені земельні ділянки інших землевласників (землекористувачів). Особливо серйозною стає ця проблема тоді, коли землі одного масиву використовуються декількома орендарями. На практиці такі орендарі часто укладають усну угоду, за якою умовно ділять масив на декілька частин пропорційно орендованим площам, і кожна з цих частин використовується окремим орендарем. Проте з юридичної точки зору, така угода є нікчемною. Відповідно значна частина таких орендарів є особами, винними у самовільному захопленні земельних ділянок, адже використовують як «свої» ділянки, так і певні ділянки інших орендарів. В окремих випадках така домовленість оформлюється взаємними договорами суборенди землі, що відповідає чинному законодавству. Проте вирішити цю проблему у всіх випадках не вдається, оскільки Закон України «Про оренду землі» вимагає обов’язкове узгодження передачі земельної ділянки у суборенду із власником. Проте не всі орендодавці погоджуються надати таку згоду.

Існують суттєві проблеми і з використанням земельних ділянок під запроектованими при проведенні паювання польовими дорогами. Переважна більшість таких доріг до цього часу є колективною власністю колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у зв’язку з чим законним чином оформити право користування ними неможливо. Як було відзначено вище, в переважній більшості вони не сформовані в окремі земельні ділянки, і фактично використовуються не як дороги, а як рілля. З урахуванням того, що загальна площа таких доріг складає біля 2% площі кожного масиву, загальна їх кількість в Україні складає біля 500 000 га.

Значною проблемою є також і стан польових лісосмуг та інших захисних насаджень, що обмежують масиви земель сільськогосподарського призначення і створені для їх обслуговування. Земельні ділянки під такими насадженнями продовжують перебувати у колективній власності колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств. Завдяки багаторічній законодавчій невизначеності механізму управління землями колективної власності, такі землі фактично не мають реального власника (землекористувача), внаслідок чого лісосмуги масово вирубуються, що вже в даний час сприяє ерозії ґрунтів та несприятливо впливає на стан довкілля.

Тому, на думку авторів законопроекту, є доцільним на законодавчому рівні визначити правила використання масиву земель сільськогосподарського призначення, якими:

надати право землекористувачу, який використовує значну частину земель масиву, на одержання в оренду земель під польовими дорогами (із встановленням обов’язку встановлення земельних сервітутів для доступу до інших земельних ділянок масиву;

надати орендарям земельних ділянок, розташованих у масиві, право надавати їх у суборенду орендарю іншої земельної ділянки у тому ж масиві, без погодження з орендодавцем, залишаючись відповідальним за виконання договору оренди;

надати право землекористувачу, який використовує істотну частину земель масиву (75 % від загальної площі) на одержання в оренду (суборенду) інших земель масиву із наданням їх власникам (орендарям) інших рівноцінних земельних ділянок у тому ж масиві;

надати можливості фізичним та юридичним особам використовувати земельні ділянками під лісосмугами та іншими захисними насадженнями на праві оренди, право на яке буде набуватись без проведення земельних торгів.

Слід зазначити, що запропонований механізм не є консолідацією земель у класичному її розумінні. Реальна консолідація земель в Україні можлива лише за умови зняття мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Проте запропоновані заходи забезпечать можливість вирішити більшість існуючих проблем землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення і стануть запобіжниками для порушення прав та охоронюваних законом інтересів землевласників та землекористувачів. Слід також зауважити, що тенденції, які спостерігаються у агарному секторі економіки держави, свідчать про те, що, навіть після зняття мораторію, оренда землі буде тривалий час продовжувати залишатись основою агарного землекористування в Україні. Тому ці заходи будуть корисними і в умовах майбутнього ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення.

Слід також зауважити на незадовільній ситуації із визначенням меж земельних ділянок, які розташовані у масивах земель сільськогосподарського призначення. Землевпорядна документація, за якою проводилось паювання, розроблялась не завжди якісно, часто, навіть, без виїзду на місце. В результаті межі та конфігурація земельних ділянок, зазначених у правовстановлюючих документах, та їх дійсні межі і конфігурація дуже часто не співпадають.

Досить значні проблеми є і у відображенні відомостей про земельні ділянки масиву у Державному земельному кадастрі. Майже у кожному масиві є певна кількість площ, відомості про які не внесені до кадастру. Це, зокрема, земельні ділянки, сформовані до 2004 року (коли кадастрові відомості почали вноситись у електронній формі), невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки під проектними польовими дорогами тощо.

Для вирішення цих проблем доцільним є визначення на законодавчому рівні правових механізмів проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення. Причому такої інвентаризації, яка б полягала не тільки у виявленні і фіксації існуючих проблем (як передбачає чинне законодавство), але й у їх реальному вирішенні. В результаті інвентаризації усі помилки у визначенні меж та конфігурації земельних ділянок мають бути виправлені, а відомості про усі земельні ділянки, розташовані у масиві, мають бути внесені до Державного земельного кадастру.

Значні проблеми у використанні земель сільськогосподарського призначення створює також багаторічна законодавча невирішеність питання колективної власності на землю. Земельний кодекс України 1990 року передбачав, крім державної та приватної, також колективну форму власності. Стаття 5 вказаного Кодексу визначала, що: «земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб’єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян». В процесі проведення розпаювання, частина земель колективної власності за рішеннями загальних зборів була передана у державну чи комунальну власність, проте переважна її частина продовжила залишатись у колективній власності.

Залишилась у колективній власності певна частина земель, які увійшли до площ, які паювались, але протягом багатьох років так і не були витребувані їх власниками (т.з. «невитребувані паї»), і право приватної власності на які не виникло. Загальна площа таких земель в межах України вимірюється сотнями тисяч гектарів.

В той же час Конституція України не передбачає такої форми власності, як колективна. Не передбачає чинне законодавство також і механізму управління землями колективної власності. Частина колективних сільськогосподарських підприємств після розпаювання ліквідувались, частина була реорганізована у підприємства іншої організаційно-правової форми, які за чинним законодавством не могли бути суб’єктами права колективної власності на землю. До цього часу існує певна кількість колективних сільськогосподарських підприємств, які продовжують існувати як юридичні особи, але реальну господарську діяльність з них ведуть лише одиниці з них.

В результаті, землі, що формально продовжують перебувати у колективній власності, фактично не мають власника, за них не сплачується плата за землю. Легально оформити право їх оренди неможливо. Серед таких земель: сільськогосподарські угіддя, які не були розпайовані між членами колективних сільськогосподарських підприємств, землі під господарськими будівлями та дворами, водними об’єктами, проектними польовими дорогами, лісосмугами та іншими захисними насадженнями тощо. Загальна кількість таких земель в межах України складає за різними оцінками більше мільйона гектарів.

Тому існує нагальна необхідність встановлення на законодавчому рівні порядку обернення права колективної власності на землю на право приватної та комунальної власності.

Для вирішення цієї проблеми пропонується:

визнати комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані;

надати можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, до 2020 року перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності;

встановити кінцевий строк виділення в натурі (на місцевості) невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;

надати органам місцевого самоврядування право тимчасового розпорядження землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду до моменту державної реєстрації права власності на них;

надати органам місцевого самоврядування з 2020 року право звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної власності в порядку визнання майна безхазяйним (із встановленням права власників невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, які з поважних причин пропустили строк виділення їх в натурі (на місцевості), безоплатно одержати земельні ділянки із земель комунальної власності.

Мета змін

Метою і основними завданнями проекту закону є створення ефективного механізму використання масивів земель сільськогосподарського призначення з метою запобігання рейдерству та стимулювання зрошення, а також вирішення проблеми використання земель колективної власності.

01.01.2019 набули чинності зміни до Цивільного кодексу України

01.01.2019 набули чинності зміни до Цивільного кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628‑VIII, відповідно до яких було змінено частину 5 статті 719.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект спрямовано на забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання зобов’язань України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Мета змін

Метою змін є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

01.01.2019 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

01.01.2019 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628‑VIII.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект спрямовано на забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання зобов’язань України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Мета змін

Метою змін є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

01.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

01.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» від 06.09.2018 № 2531‑VIII, відповідно до яких було змінено абзац 1 частини 2 статті 216.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Верховною Радою України з метою запобігання масовому неконтрольованому вивозу за кордон стратегічної для країни сировини – лісу-кругляка 9 квітня 2015 року було прийнято Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» щодо тимчасової заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді» № 325‑VIII від 09.04.2015 року.

Цим Законом з 1 листопада 2015 року введено мораторій на експорт необробленої деревини (лісу-кругляка) щодо всіх порід деревини, крім сосни. Мораторій на експорт необробленої сосни повинен вступити в силу 01.01.2017 року.

Зазначені дії в повній мірі відповідають положенням ГАТТ 1994, адже:

1) є недискримінаційними, оскільки заборона експорту українського лісу-кругляка розповсюджується на всі країни;

2) носять тимчасовий характер, безпосередньо пов’язаний з існуванням екологічної загрози (відповідає статті XX(g) ГАТТ 1994 щодо можливості країн – членів СОТ вживати заходи, що стосуються збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання);

3) узгоджуються з положеннями статті ГАТТ 1994 XI:2(а) (щодо можливості запровадження країнами – членами СОТ тимчасових заборон чи обмежень експорту товарів з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту товарів, що мають вагоме значення для країни, яка експортує).

Крім того, слід наголосити, що заборона або обмеження експорту лісової продукції не є унікальним випадком для України. За інформацією Інституту світових ресурсів, 33 країни мають заборону експорту лісоматеріалів: Албанія (заборона з 2016 року), Камерун (1999), Кот‑д’Івуар (1999), Нігерія (1979), Бразилія (1969), Канада (1906), Колумбія (1997), Еквадор (2005), Гватемала (2006), Нікарагуа (1997), Панама (2002), Перу (1972), США (1926), Камбоджа (1996), Фіджі (1997), Індонезія (1985), Малайзія (1972), Нова Зеландія (2014), Філіппіни (1986), Шрі‑Ланка (1990), В’єтнам (1992) та інші.

Незважаючи на відповідність мораторію чинним міжнародним зобов’язанням України та наявність світових практик, окремі закордонні торгові партнери продовжують вимагати від нашої країни відмінити мораторій.

Саме тому, з метою підсилення позиції України в переговорах з міжнародними партнерами та забезпечення збереження природних ресурсів пропонується доповнити мораторій на експорт лісу‑кругляка обмеженням споживання лісу всередині країни. Ці заходи в повній мірі відповідають статті XX(g) ГАТТ 1994.

Разом з цим, слід зазначити, що мораторій на експорт лісу‑кругляка з України вже приносить суттєву вигоду для української деревообробки, меблевої та паперової промисловості та економіки в цілому, незважаючи на поки що дуже короткий термін його дії – трохи більше року. Зокрема, згідно офіційних даних Державної фіскальної служби:

1) обсяг реалізації промислової продукції за 9 місяців 2016 року у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року у доларах США скоротився на -4%. В той же час деревообробна промисловість продемонструвала приріст +16%, а меблева +15%. Паперова галузь за цей час зросла також на +5%.

2) сукупний товарний експорт за 9 місяців 2016 року у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року у доларах США скоротився на -9%. Натомість експорт оброблених лісоматеріалів виріс на +11%, що поповнило торговельний баланс країни на 30 млн доларів США лише за 9 місяців дії мораторію.

3) суми податків, сплачених до бюджету підприємствами деревообробної̈, паперової̈ та меблевої̈ галузей̆ за 9 місяців 2016 року (під час дії мораторію) у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (мораторію не було) у доларах США, зросли на +17%.

4) обсяг імпорту верстатів для обробки дерева – одна зі складових інвестицій в галузь – за 9 місяців 2016 року (мораторій діяв) у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (мораторію не було) у доларах США збільшився в 3 рази.

Така активізація інвестиційної діяльності особливо в часи трикратної девальвації національної грошової одиниці є наочним випереджаючим індикатором майбутнього зростання обсягів виробництва та експорту галузі, створення нових робочих місць, додаткових надходжень до бюджетів всіх рівнів.

З іншого боку, незважаючи на суттєві економічні та фіскальні результати дії мораторію, досі залишається не вирішеним питання безконтрольних варварських рубок українських лісів та подальше їх незаконне вивезення через кордон.

Яскравим свідченням такого стану справ є статистичні данні щодо експорту різних категорій лісоматеріалів. В той час як за 9 місяців 2016 року експорт лісу‑кругляка скоротився на 600 тис. тон, на 200 тис. тон зріс експорт дров. Це демонструє ймовірний масштаб контрабанди лісу‑кругляка.

Саме тому, з метою подолання вищевказаних негативних явищ додатково пропонується збільшити адміністративну та кримінальну відповідальність за незаконну вирубку лісу та подальший його експорт поза митним контролем.

Мета змін

Метою прийняття законопроекту є забезпечення збереження лісового фонду країни шляхом обмеження внутрішнього споживання необроблених лісоматеріалів і посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за незаконну вирубку лісу та подальший його експорт поза митним контролем (контрабанду).

01.01.2019 набули чинності зміни до Кодексу цивільного захисту України

01.01.2019 набули чинності зміни до Кодексу цивільного захисту України, передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629‑VIII, відповідно до яких було встановлено порядок застосування норм частин 3, 7 та 11 статті 119.

Закон прийнято на основі прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2019 рік, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 546, з метою реалізації завдань бюджетної політики, що спрямовані на забезпечення збалансування державних фінансів, з урахуванням проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2019‑2021 роки та стратегічних документів держави, в тому числі Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року.

01.01.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

01.01.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» від 06.09.2018 № 2531‑VIII та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 65: викладено у новій редакції статтю;

2) стаття 651: змінено абзац 2;

3) стаття 72: змінено абзац 2;

4) стаття 153: викладено у новій редакції статтю;

5) стаття 156: змінено абзаци 1 та 2 частини 1, абзац 2 частини 2, абзац 2 частини 3, частина 4;

6) стаття 1562: змінено абзац 2;

7) глава 12: доповнено статтею 16317;

8) стаття 1645: викладено у новій редакції статтю;

9) стаття 218: змінено статтю;

10) стаття 221: змінено статтю;

11) стаття 255: змінено абзаци 2 та 26 пункту 1 частини 1.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальних записках до відповідних законопроектів було вказано слідуюче.

 

1. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів»

1.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Верховною Радою України з метою запобігання масовому неконтрольованому вивозу за кордон стратегічної для країни сировини – лісу-кругляка 9 квітня 2015 року було прийнято Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» щодо тимчасової заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді» № 325‑VIII від 09.04.2015 року.

Цим Законом з 1 листопада 2015 року введено мораторій на експорт необробленої деревини (лісу-кругляка) щодо всіх порід деревини, крім сосни. Мораторій на експорт необробленої сосни повинен вступити в силу 01.01.2017 року.

Зазначені дії в повній мірі відповідають положенням ГАТТ 1994, адже:

1) є недискримінаційними, оскільки заборона експорту українського лісу-кругляка розповсюджується на всі країни;

2) носять тимчасовий характер, безпосередньо пов’язаний з існуванням екологічної загрози (відповідає статті XX(g) ГАТТ 1994 щодо можливості країн – членів СОТ вживати заходи, що стосуються збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання);

3) узгоджуються з положеннями статті ГАТТ 1994 XI:2(а) (щодо можливості запровадження країнами – членами СОТ тимчасових заборон чи обмежень експорту товарів з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту товарів, що мають вагоме значення для країни, яка експортує).

Крім того, слід наголосити, що заборона або обмеження експорту лісової продукції не є унікальним випадком для України. За інформацією Інституту світових ресурсів, 33 країни мають заборону експорту лісоматеріалів: Албанія (заборона з 2016 року), Камерун (1999), Кот‑д’Івуар (1999), Нігерія (1979), Бразилія (1969), Канада (1906), Колумбія (1997), Еквадор (2005), Гватемала (2006), Нікарагуа (1997), Панама (2002), Перу (1972), США (1926), Камбоджа (1996), Фіджі (1997), Індонезія (1985), Малайзія (1972), Нова Зеландія (2014), Філіппіни (1986), Шрі‑Ланка (1990), В’єтнам (1992) та інші.

Незважаючи на відповідність мораторію чинним міжнародним зобов’язанням України та наявність світових практик, окремі закордонні торгові партнери продовжують вимагати від нашої країни відмінити мораторій.

Саме тому, з метою підсилення позиції України в переговорах з міжнародними партнерами та забезпечення збереження природних ресурсів пропонується доповнити мораторій на експорт лісу‑кругляка обмеженням споживання лісу всередині країни. Ці заходи в повній мірі відповідають статті XX(g) ГАТТ 1994.

Разом з цим, слід зазначити, що мораторій на експорт лісу‑кругляка з України вже приносить суттєву вигоду для української деревообробки, меблевої та паперової промисловості та економіки в цілому, незважаючи на поки що дуже короткий термін його дії – трохи більше року. Зокрема, згідно офіційних даних Державної фіскальної служби:

1) обсяг реалізації промислової продукції за 9 місяців 2016 року у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року у доларах США скоротився на -4%. В той же час деревообробна промисловість продемонструвала приріст +16%, а меблева +15%. Паперова галузь за цей час зросла також на +5%.

2) сукупний товарний експорт за 9 місяців 2016 року у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року у доларах США скоротився на -9%. Натомість експорт оброблених лісоматеріалів виріс на +11%, що поповнило торговельний баланс країни на 30 млн доларів США лише за 9 місяців дії мораторію.

3) суми податків, сплачених до бюджету підприємствами деревообробної̈, паперової̈ та меблевої̈ галузей̆ за 9 місяців 2016 року (під час дії мораторію) у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (мораторію не було) у доларах США, зросли на +17%.

4) обсяг імпорту верстатів для обробки дерева – одна зі складових інвестицій в галузь – за 9 місяців 2016 року (мораторій діяв) у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (мораторію не було) у доларах США збільшився в 3 рази.

Така активізація інвестиційної діяльності особливо в часи трикратної девальвації національної грошової одиниці є наочним випереджаючим індикатором майбутнього зростання обсягів виробництва та експорту галузі, створення нових робочих місць, додаткових надходжень до бюджетів всіх рівнів.

З іншого боку, незважаючи на суттєві економічні та фіскальні результати дії мораторію, досі залишається не вирішеним питання безконтрольних варварських рубок українських лісів та подальше їх незаконне вивезення через кордон.

Яскравим свідченням такого стану справ є статистичні данні щодо експорту різних категорій лісоматеріалів. В той час як за 9 місяців 2016 року експорт лісу‑кругляка скоротився на 600 тис. тон, на 200 тис. тон зріс експорт дров. Це демонструє ймовірний масштаб контрабанди лісу‑кругляка.

Саме тому, з метою подолання вищевказаних негативних явищ додатково пропонується збільшити адміністративну та кримінальну відповідальність за незаконну вирубку лісу та подальший його експорт поза митним контролем.

1.2. Мета змін

Метою прийняття законопроекту є забезпечення збереження лісового фонду країни шляхом обмеження внутрішнього споживання необроблених лісоматеріалів і посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за незаконну вирубку лісу та подальший його експорт поза митним контролем (контрабанду).

 

2. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів»

2.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект спрямовано на забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання зобов’язань України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

2.2. Мета змін

Метою змін є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

01.01.2019 набули чинності зміни до Земельного кодексу України

01.01.2019 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, передбачені законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498‑VIII та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 22: змінено пункт «б» частини 2;

2) глава 5: доповнено статтею 371;

3) стаття 55: доповнено пунктом «г» частину 2;

4) стаття 76: змінено частину 1;

5) стаття 791: змінено абзац 5 частини 2;

6) стаття 93: викладено у новій редакції частину 6;

7) стаття 98: доповнено абзацом 2 частину 2;

8) стаття 99: доповнено пунктом «г1»;

9) стаття 100: змінено абзац 1 частини 2;

10) стаття 1021: викладено у новій редакції частину 4;

11) стаття 111: доповнено пунктом «е» частину 2;

12) стаття 134: доповнено абзацами 28 та 29 частину 2;

13) стаття 186: змінено частину 5, абзаци 1 та 2 частини 13;

14) розділ Х: змінено підпункти «а» та «б» пункту 15, доповнено пунктом 21.

 

1. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»

1.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

У процесі паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств земельні масиви, які перебували у колективній власності, були розділені на земельні ділянки середньою площею 4 га, кожна з яких була передана у приватну власність членам таких підприємств. Такий механізм паювання був застосований виходячи з очікування, що кожна земельна ділянка буде використовуватись окремо її власником. З урахуванням цього, для доступу до кожної земельної ділянки була спроектована сітка польових доріг.

Проте практика показала, що власники земельних ділянок, розташованих у масиві, в переважній більшості випадків не бажають використовувати їх самостійно, а передають їх в оренду аграрним підприємствам. Польові дороги в окремі земельні ділянки в більшості не сформовані, і де-факто використовуються як рілля.

Водночас порушення цілісності масивів земель сільськогосподарського призначення створило проблему окремого використання земельних ділянок, розташованих посеред масиву. Це створює суттєві незручності у проході сільськогосподарської техніки для використання інших ділянок масиву, у тому числі суттєво ускладнює зрошення земель, які потребують цього. Особливо яскравою є ця проблема при використанні масивів зрошувальних земель. По-перше, меліоративні системи займають значну площу, а по-друге, витрати на їх будівництво є дуже суттєвими. За таких умов знаходження в межах орендованих площ вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників (землекористувачів) ставить під питання доцільність спорудження меліоративної системи. Крім цього, це створює значні можливості для зловживань з боку недобросовісного землевласника або землекористувача, земельна ділянка якого розташована посеред масиву. Широкі можливості це відкриває для т.з. рейдерства, направленого на створення штучних складнощів землекористувачу задля подальшого шантажу і одержання матеріальної вигоди.

Суттєві проблеми виникають і при оформленні права оренди земельних ділянок масиву. Зазвичай не всі власники земельних ділянок масиву погоджуються на передачу їх в оренду одному орендарю. В результаті, площі, орендовані однією особою, не створюють замкненого контуру, а містять вкраплені земельні ділянки інших землевласників (землекористувачів). Особливо серйозною стає ця проблема тоді, коли землі одного масиву використовуються декількома орендарями. На практиці такі орендарі часто укладають усну угоду, за якою умовно ділять масив на декілька частин пропорційно орендованим площам, і кожна з цих частин використовується окремим орендарем. Проте з юридичної точки зору, така угода є нікчемною. Відповідно значна частина таких орендарів є особами, винними у самовільному захопленні земельних ділянок, адже використовують як «свої» ділянки, так і певні ділянки інших орендарів. В окремих випадках така домовленість оформлюється взаємними договорами суборенди землі, що відповідає чинному законодавству. Проте вирішити цю проблему у всіх випадках не вдається, оскільки Закон України «Про оренду землі» вимагає обов’язкове узгодження передачі земельної ділянки у суборенду із власником. Проте не всі орендодавці погоджуються надати таку згоду.

Існують суттєві проблеми і з використанням земельних ділянок під запроектованими при проведенні паювання польовими дорогами. Переважна більшість таких доріг до цього часу є колективною власністю колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у зв’язку з чим законним чином оформити право користування ними неможливо. Як було відзначено вище, в переважній більшості вони не сформовані в окремі земельні ділянки, і фактично використовуються не як дороги, а як рілля. З урахуванням того, що загальна площа таких доріг складає біля 2% площі кожного масиву, загальна їх кількість в Україні складає біля 500 000 га.

Значною проблемою є також і стан польових лісосмуг та інших захисних насаджень, що обмежують масиви земель сільськогосподарського призначення і створені для їх обслуговування. Земельні ділянки під такими насадженнями продовжують перебувати у колективній власності колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств. Завдяки багаторічній законодавчій невизначеності механізму управління землями колективної власності, такі землі фактично не мають реального власника (землекористувача), внаслідок чого лісосмуги масово вирубуються, що вже в даний час сприяє ерозії ґрунтів та несприятливо впливає на стан довкілля.

Тому, на думку авторів законопроекту, є доцільним на законодавчому рівні визначити правила використання масиву земель сільськогосподарського призначення, якими:

надати право землекористувачу, який використовує значну частину земель масиву, на одержання в оренду земель під польовими дорогами (із встановленням обов’язку встановлення земельних сервітутів для доступу до інших земельних ділянок масиву;

надати орендарям земельних ділянок, розташованих у масиві, право надавати їх у суборенду орендарю іншої земельної ділянки у тому ж масиві, без погодження з орендодавцем, залишаючись відповідальним за виконання договору оренди;

надати право землекористувачу, який використовує істотну частину земель масиву (75 % від загальної площі) на одержання в оренду (суборенду) інших земель масиву із наданням їх власникам (орендарям) інших рівноцінних земельних ділянок у тому ж масиві;

надати можливості фізичним та юридичним особам використовувати земельні ділянками під лісосмугами та іншими захисними насадженнями на праві оренди, право на яке буде набуватись без проведення земельних торгів.

Слід зазначити, що запропонований механізм не є консолідацією земель у класичному її розумінні. Реальна консолідація земель в Україні можлива лише за умови зняття мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Проте запропоновані заходи забезпечать можливість вирішити більшість існуючих проблем землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення і стануть запобіжниками для порушення прав та охоронюваних законом інтересів землевласників та землекористувачів. Слід також зауважити, що тенденції, які спостерігаються у агарному секторі економіки держави, свідчать про те, що, навіть після зняття мораторію, оренда землі буде тривалий час продовжувати залишатись основою агарного землекористування в Україні. Тому ці заходи будуть корисними і в умовах майбутнього ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення.

Слід також зауважити на незадовільній ситуації із визначенням меж земельних ділянок, які розташовані у масивах земель сільськогосподарського призначення. Землевпорядна документація, за якою проводилось паювання, розроблялась не завжди якісно, часто, навіть, без виїзду на місце. В результаті межі та конфігурація земельних ділянок, зазначених у правовстановлюючих документах, та їх дійсні межі і конфігурація дуже часто не співпадають.

Досить значні проблеми є і у відображенні відомостей про земельні ділянки масиву у Державному земельному кадастрі. Майже у кожному масиві є певна кількість площ, відомості про які не внесені до кадастру. Це, зокрема, земельні ділянки, сформовані до 2004 року (коли кадастрові відомості почали вноситись у електронній формі), невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки під проектними польовими дорогами тощо.

Для вирішення цих проблем доцільним є визначення на законодавчому рівні правових механізмів проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення. Причому такої інвентаризації, яка б полягала не тільки у виявленні і фіксації існуючих проблем (як передбачає чинне законодавство), але й у їх реальному вирішенні. В результаті інвентаризації усі помилки у визначенні меж та конфігурації земельних ділянок мають бути виправлені, а відомості про усі земельні ділянки, розташовані у масиві, мають бути внесені до Державного земельного кадастру.

Значні проблеми у використанні земель сільськогосподарського призначення створює також багаторічна законодавча невирішеність питання колективної власності на землю. Земельний кодекс України 1990 року передбачав, крім державної та приватної, також колективну форму власності. Стаття 5 вказаного Кодексу визначала, що: «земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб’єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян». В процесі проведення розпаювання, частина земель колективної власності за рішеннями загальних зборів була передана у державну чи комунальну власність, проте переважна її частина продовжила залишатись у колективній власності.

Залишилась у колективній власності певна частина земель, які увійшли до площ, які паювались, але протягом багатьох років так і не були витребувані їх власниками (т.з. «невитребувані паї»), і право приватної власності на які не виникло. Загальна площа таких земель в межах України вимірюється сотнями тисяч гектарів.

В той же час Конституція України не передбачає такої форми власності, як колективна. Не передбачає чинне законодавство також і механізму управління землями колективної власності. Частина колективних сільськогосподарських підприємств після розпаювання ліквідувались, частина була реорганізована у підприємства іншої організаційно-правової форми, які за чинним законодавством не могли бути суб’єктами права колективної власності на землю. До цього часу існує певна кількість колективних сільськогосподарських підприємств, які продовжують існувати як юридичні особи, але реальну господарську діяльність з них ведуть лише одиниці з них.

В результаті, землі, що формально продовжують перебувати у колективній власності, фактично не мають власника, за них не сплачується плата за землю. Легально оформити право їх оренди неможливо. Серед таких земель: сільськогосподарські угіддя, які не були розпайовані між членами колективних сільськогосподарських підприємств, землі під господарськими будівлями та дворами, водними об’єктами, проектними польовими дорогами, лісосмугами та іншими захисними насадженнями тощо. Загальна кількість таких земель в межах України складає за різними оцінками більше мільйона гектарів.

Тому існує нагальна необхідність встановлення на законодавчому рівні порядку обернення права колективної власності на землю на право приватної та комунальної власності.

Для вирішення цієї проблеми пропонується:

визнати комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані;

надати можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, до 2020 року перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності;

встановити кінцевий строк виділення в натурі (на місцевості) невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;

надати органам місцевого самоврядування право тимчасового розпорядження землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду до моменту державної реєстрації права власності на них;

надати органам місцевого самоврядування з 2020 року право звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної власності в порядку визнання майна безхазяйним (із встановленням права власників невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, які з поважних причин пропустили строк виділення їх в натурі (на місцевості), безоплатно одержати земельні ділянки із земель комунальної власності.

1.2. Мета змін

Метою і основними завданнями проекту закону є створення ефективного механізму використання масивів земель сільськогосподарського призначення з метою запобігання рейдерству та стимулювання зрошення, а також вирішення проблеми використання земель колективної власності.

 

2. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів»

2.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект спрямовано на забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання зобов’язань України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

2.2. Мета змін

Метою змін є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

01.01.2019 набули чинності зміни до Бюджетного кодексу України

01.01.2019 набули чинності зміни до Бюджетного кодексу України, передбачені законами України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 22.11.2018 № 2621‑VIII та «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 2: змінено пункти 16, 33 та 35 частини 2;

2) стаття 10: виключено абзац 3 частини 2;

3) стаття 16: викладено у новій редакції абзац 2 частини 3, змінено абзац 3 частини 3, абзаци 1 та 3 частини 6, абзац 1 частини 7;

4) стаття 17: викладено у новій редакції частини 2 та 6, абзац 2 частини 8, змінено частини 5 та 7, абзац 1 частини 8, абзаци 1 та 2 частини 9, частини 10, 13 та 14, абзац 1 частини 15, доповнено частиною 16;

5) стаття 18: змінено абзаци 1 та 2 частини 3;

6) стаття 22: змінено пункт 1 частини 2, частину 7;

7) стаття 23: змінено частину 6;

8) стаття 241: зупинено дію абзацу 2 частини 1, змінено абзаци 1 та 2 частини 2, абзаци 1, 2 та 5 частини 3, частини 4 та 5;

9) стаття 242: змінено пункти 1 та 2 частини 3, викладено у новій редакції частину 4, встановлено порядок застосування положень статті;

10) стаття 28: змінено абзац 3 частини 5;

11) стаття 29: змінено пункти 3, 5 та 23 частини 2, викладено у новій редакції пункт 161 частини 2, встановлено порядок застосування положень пунктів 2 та 3 частини 3, змінено пункт 13 частини 3, доповнено пунктами 134 та 135 частину 3;

12) стаття 30: встановлено порядок застосування положення пункту 21 частини 4, змінено пункт 12 частини 4, доповнено пунктами 151 та 21 частину 4;

13) стаття 51: змінено частини 1 та 2, викладено у новій редакції частини 3 та 4;

14) стаття 55: доповнено абзацом 20 частину 2;

15) стаття 60: змінено пункт 91 частини 2;

16) стаття 61: змінено пункт 12 частини 2;

17) стаття 64: викладено у новій редакції пункт 2 частини 1, доповнено пунктом 43 частину 1, змінено пункти 361, 362, 363 та 38 частини 1, абзац 1 частини 2, доповнено абзацом 5 частину 2;

18) стаття 66: виключено пункт 2 частини 1;

19) стаття 672: змінено назву статті;

20) стаття 69: доповнено пунктом 32 частину 1;

21) стаття 691: виключено пункт 5 частини 1;

22) стаття 71: змінено пункт 6 частини 2;

23) стаття 74: викладено у новій редакції частину 1, змінено частини 4, 5 та 7;

24) стаття 76: змінено назву статті, доповнено частиною 4;

25) стаття 87: викладено у новій редакції підпункт «в» пункту 9 частини 1;

26) стаття 89: змінено підпункт «в» пункту 2, підпункт «а», абзац 3 підпункту «б» пункту 4 частини 1, доповнено абзацом 9 підпункт «б» пункту 4 частини 1;

27) стаття 90: змінено підпункт «а» пункту 2 частини 1, викладено у новій редакції пункт 7;

28) стаття 91: викладено у новій редакції підпункт «е» пункту 3 та пункт 17 частини 1, змінено пункт 204 частини 1;

29) стаття 97: доповнено пунктом 61 частину 1;

30) стаття 102: викладено у новій редакції частину 3, змінено частину 4;

31) стаття 1031: змінено абзац 2 частини 2;

32) стаття 1032: змінено пункт 5 частини 1, пункт 1 частини 3;

33) глава 16: включено статтю 1033;

34) стаття 1036: змінено частину 5;

35) стаття 108: змінено абзац 2 частини 2;

36) стаття 110: змінено частину 1;

37) стаття 119: змінено абзац 3 частини 1;

38) розділ VI: доповнено підпунктом 6 пункт 11, змінено абзац 1 пункту 10, абзаци 1 та 5 пункту 20, підпункт 3 пункту 231, встановлено порядок застосування положення пункту 41, викладено у новій редакції абзац 2 пункту 42, доповнено пунктом 47.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальних записках до відповідних законопроектів було вказано слідуюче.

 

1. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»

1.2. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Проект Закону «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» розроблено з метою врегулювання питань, пов’язаних із підготовкою проекту закону про Державний бюджет України на 2019 рік, унормування прийнятих змін до законодавства, зокрема:

– Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (пункт 25) щодо законодавчого унормування питання зарахування з 1 січня 2019 року 5% рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату) до бюджетів місцевого самоврядування за місцем видобутку відповідних корисних копалин;

– Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» щодо віднесення до захищених видатків бюджету видатків на програму державних гарантій медичного обслуговування населення;

– Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в частині доповнення переліку надання населенню пільг і субсидій;

– Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про вищий антикорупційний суд», яким визначено статус Служби судової охорони та соціальний захист співробітників цієї Служби, а також встановлено, що вищі спеціалізовані суди здійснюють функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів;

– Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556‑VII, яким закладам вищої освіти приватної форми власності надано право на підготовку фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення;

– доручення Прем’єр-міністра України від 26.07.2018 №28801/1/1‑18 щодо унормування питання джерел фінансування підготовки фахівців вищими навчальними закладами І – ІІ рівнів акредитації без статусу окремих юридичних осіб, які є структурними підрозділами вищих навчальних закладів III – IV рівнів акредитації.

1.2. Мета змін

Врегулювання питань, пов’язаних із підготовкою проекту закону про Державний бюджет України на 2019 рік.

 

2. Щодо змін, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»

Закон прийнято на основі прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2019 рік, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 546, з метою реалізації завдань бюджетної політики, що спрямовані на забезпечення збалансування державних фінансів, з урахуванням проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2019‑2021 роки та стратегічних документів держави, в тому числі Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року.

Архів новин

ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
3031     
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       

Сервіс клієнтів: тел.: (044) 223 34 67 e-mail: peredplata@zakoni.ua
Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція збірника «Вісник України»
Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка, вул. Жовтнева, 53
Адреса для листування: 07501, Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка,
а/с 25