Новини
19.03.2024

27.06.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

27.06.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконні дії стосовно державних нагород, незаконне носіння військової форми одягу, наругу над місцем поховання захисника суверенітету та територіальної цілісності України та деяких інших осіб» від 06.06.2019 № 2747‑VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 1861: викладено у новій редакції статтю;

2) глава 15: доповнено статтею 1868;

3) стаття 218: змінено частини 1 та 2;

4) стаття 219: змінено частину 1;

5) стаття 221: змінено статтю.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Питання встановлення відповідальності за незаконні дії стосовно державних нагород, носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань та наругу над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого захисника України є особливо актуальними з огляду на те, що на території України вже п’ятий рік триває військовий конфлікт.

Так, відповідно до частини 8 статті 7 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців особами, які не мають на це права, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Водночас, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, відповідно до якої особи, які незаконно здійснюють носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності.

Крім того, встановлення відповідальності за носіння військової форми одягу військовослужбовців та державних нагород особами, які не мають на те права, є поширеною практикою іноземних держав. Так, у Литві відповідно до статті 562 Закону «Про організацію системи національної оборони та військової служби» на особу може бути накладено штраф від тридцяти до ста сорока євро за неправомірне носіння військової форми, окремих її елементів та знаків розрізнення військовослужбовців.

Актуальність внесення змін до статті 1861 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за незаконні дії щодо державних нагород обумовлена тим, що незначний розмір штрафу, передбачений у цій статті, не виконує функцій перевиховання правопорушника та попередження нових правопорушень, які закладені в основу адміністративної відповідальності.

Варто наголосити, що відповідальність за носіння, виготовлення чи продаж державних нагород у багатьох державах тягне за собою накладення штрафів у значно більших розмірах порівняно із штрафом, що встановлений статтею 1861 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У США, наприклад, відповідно до параграфу 704, Глави 18 Кодексу Сполучених Штатів Америки, купівля, продаж, обмін, виготовлення, імпорт та експорт державного значка або медалі, особою яка не має на те права, за винятком випадків, коли це дозволено відповідно до положень закону, карається штрафом або позбавленням волі на строк не більше шести місяців.

Таким чином, збільшення розміру штрафу за незаконні дії щодо державних нагород сприятиме вихованню порушників, підвищенню впливу на дисципліну громадянського суспільства та відповідатиме міжнародній практиці.

Розмір штрафних санкцій за незаконне носіння та використання військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців особами, які не мають на те права, встановлено виходячи із загальної вартості такого військового одягу. Згідно з даних мережі Інтернет собівартість пошиву костюму військовослужбовців Збройних Сил України складає три тисячі гривень. Таким чином, розмір штрафу за незаконне носіння військової форми одягу військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами, які не мають на те права, не може бути значно нижчим за собівартість такої військової форми одягу, адже санкції за вчинення правопорушення повинні виконувати превентивну функцію.

Також метою законопроекту є встановлення кримінальної відповідальності за осквернення або руйнування пам’ятника, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, брали участь у Революції Гідності та в пам’ять борців за незалежність України у XX столітті.

Так, у січні 2014 року були внесені зміни до Кримінального кодексу України, згідно з якими було впроваджено кримінальну відповідальність за осквернення або руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни – радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців.

Однак, у січні 2014 року події Революції Гідності призвели до перших смертей учасників Революції.

У квітні 2014 року розпочався військовий конфлікт на сході України, Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 було розпочато проведення антитерористичної операції.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 впроваджено заходи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Під час зазначених подій загинула значна кількість осіб.

До того ж, у квітні 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», яким визначено правовий статус таких осіб. Учасників боротьби за незалежність України у XX столітті визнано головними суб’єктами боротьби за відновлення державної незалежності України.

Водночас, у засобах масової інформації все частіше можна побачити інформацію про знищення пам’ятних знаків та руйнування могил учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, учасників Революції Гідності та учасників антитерористичної операції. Так, у засобах масової інформації йдеться про більш як 35 випадків знищення пам’ятників та меморіалів героям Небесної Сотні, учасникам антитерористичної операції в різних областях України. Такі дії є знущанням над пам’яттю тих осіб, які ціною власного життя стримують збройну агресію Російської Федерації на сході нашої країни, а також тих осіб, які стали головними суб’єктами боротьби за відновлення державної незалежності України у XX столітті

Загалом, з початку 2014 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться 1204 обвинувальні та виправдувальні вироки за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 297 Кримінального кодексу України (включаючи частини 1‑3 статті 297 Кримінального кодексу України).

Таким чином, встановлення кримінальної відповідальності за осквернення або руйнування пам’ятника, спорудженого в пам’ять борців за незалежність України у XX столітті, учасників Революції Гідності, осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є необхідним в сьогоднішніх умовах.

До того ж, у назві законопроекту вживається термін «захисники України», який передбачений Указом Президента України № 806/2014 від 14 жовтня 2014 року «Про День захисника України».

Мета змін

Основною метою та завданням законопроекту є посилення поваги до осіб, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, борців за незалежність України у XX столітті та учасників Революції Гідності.

27.06.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України

27.06.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконні дії стосовно державних нагород, незаконне носіння військової форми одягу, наругу над місцем поховання захисника суверенітету та територіальної цілісності України та деяких інших осіб» від 06.06.2019 № 2747‑VIII, відповідно до яких було викладено у новій редакції частину 2 статті 297.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Питання встановлення відповідальності за незаконні дії стосовно державних нагород, носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань та наругу над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого захисника України є особливо актуальними з огляду на те, що на території України вже п’ятий рік триває військовий конфлікт.

Так, відповідно до частини 8 статті 7 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців особами, які не мають на це права, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Водночас, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, відповідно до якої особи, які незаконно здійснюють носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності.

Крім того, встановлення відповідальності за носіння військової форми одягу військовослужбовців та державних нагород особами, які не мають на те права, є поширеною практикою іноземних держав. Так, у Литві відповідно до статті 562 Закону «Про організацію системи національної оборони та військової служби» на особу може бути накладено штраф від тридцяти до ста сорока євро за неправомірне носіння військової форми, окремих її елементів та знаків розрізнення військовослужбовців.

Актуальність внесення змін до статті 1861 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за незаконні дії щодо державних нагород обумовлена тим, що незначний розмір штрафу, передбачений у цій статті, не виконує функцій перевиховання правопорушника та попередження нових правопорушень, які закладені в основу адміністративної відповідальності.

Варто наголосити, що відповідальність за носіння, виготовлення чи продаж державних нагород у багатьох державах тягне за собою накладення штрафів у значно більших розмірах порівняно із штрафом, що встановлений статтею 1861 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У США, наприклад, відповідно до параграфу 704, Глави 18 Кодексу Сполучених Штатів Америки, купівля, продаж, обмін, виготовлення, імпорт та експорт державного значка або медалі, особою яка не має на те права, за винятком випадків, коли це дозволено відповідно до положень закону, карається штрафом або позбавленням волі на строк не більше шести місяців.

Таким чином, збільшення розміру штрафу за незаконні дії щодо державних нагород сприятиме вихованню порушників, підвищенню впливу на дисципліну громадянського суспільства та відповідатиме міжнародній практиці.

Розмір штрафних санкцій за незаконне носіння та використання військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців особами, які не мають на те права, встановлено виходячи із загальної вартості такого військового одягу. Згідно з даних мережі Інтернет собівартість пошиву костюму військовослужбовців Збройних Сил України складає три тисячі гривень. Таким чином, розмір штрафу за незаконне носіння військової форми одягу військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами, які не мають на те права, не може бути значно нижчим за собівартість такої військової форми одягу, адже санкції за вчинення правопорушення повинні виконувати превентивну функцію.

Також метою законопроекту є встановлення кримінальної відповідальності за осквернення або руйнування пам’ятника, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, брали участь у Революції Гідності та в пам’ять борців за незалежність України у XX столітті.

Так, у січні 2014 року були внесені зміни до Кримінального кодексу України, згідно з якими було впроваджено кримінальну відповідальність за осквернення або руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни – радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців.

Однак, у січні 2014 року події Революції Гідності призвели до перших смертей учасників Революції.

У квітні 2014 року розпочався військовий конфлікт на сході України, Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 було розпочато проведення антитерористичної операції.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 впроваджено заходи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Під час зазначених подій загинула значна кількість осіб.

До того ж, у квітні 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», яким визначено правовий статус таких осіб. Учасників боротьби за незалежність України у XX столітті визнано головними суб’єктами боротьби за відновлення державної незалежності України.

Водночас, у засобах масової інформації все частіше можна побачити інформацію про знищення пам’ятних знаків та руйнування могил учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, учасників Революції Гідності та учасників антитерористичної операції. Так, у засобах масової інформації йдеться про більш як 35 випадків знищення пам’ятників та меморіалів героям Небесної Сотні, учасникам антитерористичної операції в різних областях України. Такі дії є знущанням над пам’яттю тих осіб, які ціною власного життя стримують збройну агресію Російської Федерації на сході нашої країни, а також тих осіб, які стали головними суб’єктами боротьби за відновлення державної незалежності України у XX столітті

Загалом, з початку 2014 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться 1204 обвинувальні та виправдувальні вироки за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 297 Кримінального кодексу України (включаючи частини 1‑3 статті 297 Кримінального кодексу України).

Таким чином, встановлення кримінальної відповідальності за осквернення або руйнування пам’ятника, спорудженого в пам’ять борців за незалежність України у XX столітті, учасників Революції Гідності, осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є необхідним в сьогоднішніх умовах.

До того ж, у назві законопроекту вживається термін «захисники України», який передбачений Указом Президента України № 806/2014 від 14 жовтня 2014 року «Про День захисника України».

Мета змін

Основною метою та завданням законопроекту є посилення поваги до осіб, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, борців за незалежність України у XX столітті та учасників Революції Гідності.

25.06.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

25.06.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами Ковтун Марини Анатоліївни, Савченко Надії Вікторівни, Костоглодова Ігоря Дмитровича, Чорнобука Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п’ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України від 25.06.2019 № 7‑р/2019, відповідно до яких втратила чинність частина 2 статті 176.

В якості обґрунтування неконституційності вищевказаного положення у відповідному Рішенні Конституційного Суду України було вказано, зокрема, слідуюче.

Обґрунтування Рішення Конституційного Суду України

Положення частини п’ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України допускає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права. В оспорюваній нормі обґрунтовується необхідність тримання під вартою тяжкістю злочину, що не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканність.

Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2‑рп/2016).

Проте, на думку Конституційного Суду України, законодавець, встановивши виключно такий запобіжний захід, як тримання під вартою, щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109‑1141, 258‑2585, 260, 261 Кримінального кодексу України, не дотримав зазначених вимог.

Наведене дає підстави для висновку, що положення частини п’ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України суперечить частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частинам першій, другій статті 29 Конституції України, оскільки порушує принцип верховенства права та обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність.

21.06.2019 набули чинності зміни до Кодексу законів про працю України

21.06.2019 набули чинності зміни до Кодексу законів про працю України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання відпустки усиновлювачам при усиновленні дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування» від 30.05.2019 № 2728‑VIII, відповідно до яких було викладено у новій редакції статтю 182.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Однією з державних гарантій для усиновлювачів дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, є надання одноразової оплачуваної відпустки для адаптації дитини в сім’ї.

Питання надання одноразової оплачуваної відпустки у зв’язку з усиновленням дитини та визнання категорій осіб, які мають право на таку відпустку, регулюються Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки».

На сьогодні відповідно до законодавства особі, яка усиновила новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей). Така одноразова оплачувана відпустка надається у разі усиновлення новонародженої дитини.

Разом з тим згідно із Сімейним кодексом України дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я, або дитина, яку відмовилися забрати з таких закладів батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку. Такий термін надається службам у справах дітей для проведення роботи з батьками та родичами щодо повернення дитини в біологічну родину.

Таким чином, норми Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» суперечать вимогам Сімейного кодексу України в частині усиновлення дітей до двох місяців.

Мета змін

Проект акта розроблено з метою приведення Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» у відповідність до вимог Сімейного кодексу України щодо усиновлення дітей віком від двох місяців та забезпечення  рівних прав на отримання одноразової оплачуваної відпустки у зв’язку з усиновленням дитини для всіх усиновлювачів.

13.06.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

13.06.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України від 13.06.2019 № 4‑р/2019, відповідно до яких частина 2 статті 392 визнана неконституційною.

В якості обґрунтування неконституційності вищевказаного положення у відповідному Рішенні Конституційного Суду України було вказано, зокрема, слідуюче.

Обґрунтування Рішення Конституційного Суду України

Конституційний Суд України вважає, що неможливість своєчасного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою унеможливлює ефективну та оперативну (дієву) перевірку правомірності обмеження конституційного права особи на свободу на стадії судового розгляду. Неможливість оскарження особою чи її захисником в апеляційному порядку ухвали суду про продовження строку тримання під вартою створює умови, за яких помилкове рішення суду першої інстанції, чинне протягом тривалого часу, може призвести до тяжких невідворотних наслідків для зазначеної особи у вигляді безпідставного обмеження її конституційного права на свободу.

Надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов’язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.

Наведене узгоджується з частиною четвертою статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним. Крім того, можливість апеляційного оскарження та перегляду апеляційним судом рішення про тримання під вартою, ухваленого судом першої інстанції, має на меті, насамперед, уникнення свавільного позбавлення свободи.

Конституційний Суд України також зазначає, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв’язку з частиною першою її статті 55 зобов’язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь‑яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов’язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, а тому суперечать вимогам статей 1, 3, 8, 21, 29, частини першої статті 55 Основного Закону України.

05.06.2019 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

05.06.2019 набули чинності зміни до Податкового кодексу України у зв’язку із прийняттям Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців двадцять четвертого, двадцять п’ятого, двадцять шостого розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23 березня 2017 року № 1989‑VIII № 3‑р(I)/2019 від 05.06.2019, відповідно до яких втратили чинність зміни, згідно з якими «нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269–289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку» (перше речення підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ).

В якості обґрунтування неконституційності вищевказаного положення у відповідному Рішенні Конституційного Суду України було вказано, зокрема, слідуюче.

Обґрунтування Рішення Конституційного Суду України

Законодавець положеннями першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23 березня 2017 року № 1989–VIII (далі – Закон № 1989) унеможливив не лише реалізацію набутого товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» права вимоги майнового характеру щодо повернення сплачених ним сум плати за землю, а й повернення іншим платникам податків нарахованих та сплачених сум плати за землю за період, зазначений у підпункті 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, незважаючи на продовження дії раніше запровадженої норми Податкового кодексу України про звільнення від обов’язку щодо сплати таких сум плати за землю.

Конституційний Суд України звертає увагу на те, що така практика негативно позначається на економічній свободі та розвитку підприємницької діяльності в Україні, а також на інвестиційному кліматі в державі. Хоча конституційно-правовий зміст поняття економічної свободи не передбачає отримання конкретних результатів від здійснення економічної діяльності, однак він включає і захист від ризиків, пов’язаних зі свавільними, непередбачуваними й необґрунтованими рішеннями та діями органів публічної влади, зокрема щодо податкового регулювання.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989 суперечать частині першій статті 8, частині четвертій статті 41 Конституції України.

01.06.2019 набули чинності зміни до Податкового кодексу України

01.06.2019 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628‑VIII, відповідно до яких підрозділ 5 розділу ХХ було доповнено пунктом 21.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект спрямовано на забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання зобов’язань України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Мета змін

Метою змін є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році та виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Архів новин

ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
3031     
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       

Сервіс клієнтів: тел.: (044) 223 34 67 e-mail: peredplata@zakoni.ua
Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція збірника «Вісник України»
Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка, вул. Жовтнева, 53
Адреса для листування: 07501, Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка,
а/с 25