Новини
19.03.2024

26.09.2019 набули чинності зміни до Цивільного кодексу України

26.09.2019 набули чинності зміни до Цивільного кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення охорони прав на компонування напівпровідникових виробів» від 19.09.2019 № 111‑ІХ, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 420: змінено абзац 9 частини 1;

2) глава 40: змінено назву та текст глави;

3) стаття 472: змінено частину 2;

4) стаття 475: викладено у новій редакції частину 2.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Перегляд чинного законодавства України у сфері охорони прав на компонування напівпровідникових виробів зумовлений необхідністю забезпечити ефективне виконання зобов’язань у рамках ратифікованої Україною 16 вересня 2014 року Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію).

Проект Закону розроблено на виконання:

частини другої «Стандарти, що стосуються прав інтелектуальної власності» глави 9 розділу IV «Торгівля та пов’язані з торгівлею питання» Угоди про асоціацію;

пункту 125 Плану заходів з імплементації розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію на 2016‑2019 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 217‑р;

розділу ІІ.11 Плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2016 № 418‑р;

пункту 3.1 Плану заходів з реалізації Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 632‑р;

Плану імплементації деяких актів законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про схвалення розроблених Міністерством економічного розвитку і торгівлі планів імплементації деяких актів законодавства ЄС» від 04.03.2015 № 164‑р.

Запропонованим проектом Закону передбачається імплементація вимог статей 224‑227 Угоди про асоціацію, а також положень Директиви Ради № 87/54/ЄЕС від 16 грудня 1986 року про правову охорону топографій напівпровідникових виробів у національне законодавство.

Мета змін

Метою прийняття проекту Закону є забезпечення виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на компонування (топографії) інтегральних мікросхем із правом Європейського Союзу.

З цією метою проектом Закону пропонується:

надати нове визначення термінів «компонування напівпровідникового виробу», «напівпровідниковий виріб» тощо;

уточнити умови надання правової охорони та умови охороноздатності компонування напівпровідникового виробу;

переглянути вимоги до заявки на реєстрацію;

удосконалити порядок проведення експертизи заявок;

уточнити перелік прав та обов’язків, що випливають з державної реєстрації компонування напівпровідникового виробу тощо.

25.09.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України

25.09.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, передбачені законами України «Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)» від 10.09.2019 № 39‑ІХ та «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019 № 101‑IХ, відповідно до яких були змінені:

1) розділ VII Особливої частини: виключено статтю 205;

2) стаття 212: викладено у новій редакції абзац 2 частини 1, абзац 2 частини 2, змінено примітку до статті;

3) стаття 351: викладено у новій редакції абзац 1 частини 2;

4) стаття 385: змінено абзац 1 частини 1.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальних записках до відповідних законопроектів було вказано слідуюче.

 

1. Щодо змін, передбачених Законом України «Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)»

1.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Відповідно до частин першої, другої статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Однією із підстав дострокового припинення повноважень Президента України, визначеного частиною другою статті 108 Основного Закону держави, є усунення з поста в порядку імпічменту.

Усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) є одним із елементів системи стримувань і противаг та механізмом контролю суспільства за інституціями влади.

У статтях 85 та 111 Конституції України визначаються правові засади усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Єдиним законодавчим актом, в якому конкретизовано зазначені положення Основного закону, є Регламент Верховної Ради України.

Водночас Регламент Верховної Ради України містить низку прогалин, які об’єктивно унеможливлюють практичну реалізацію положень Конституції України щодо усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Зокрема, не визначений правовий статус спеціального прокурора, спеціальних слідчих, не врегульовані окремі питання щодо їх обрання, а також обрання голови, секретаря та членів спеціальної тимчасової слідчої комісії тощо.

Відтак, чинне законодавство у відповідній сфері містить низку невизначеностей та суттєвих недоліків, без усунення яких передбачені у чинному законодавстві положення щодо порядку імпічменту

Президента України мають суто декларативний характер та не можуть бути реалізованими на практиці.

1.2. Мета  змін

Метою і завданнями прийняття цього законопроекту є створення правових засад для гарантування реалізації народними депутатами України як представниками українського народу парламентського контролю за дотриманням главою держави Конституції та законів України, відновлення системи стримувань та противаг шляхом забезпечення можливості практичної реалізації процедури імпічменту Президента України.

 

2. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес»

2.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Наявність кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво (стаття 205 Кримінального кодексу України) вже давно є одним із способів тиску на бізнес в Україні.  Так, окрім самого факту наявності кримінальної відповідальності за вказане діяння, контролюючі органи використовують вироки і матеріали досудового розслідування (протоколи допиту директора суб’єкта підприємницької діяльності) у якості доказової бази під час притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Тому обґрунтовуючи доцільність декриміналізації фіктивного підприємництва, варто акцентувати увагу на неспроможності при застосуванні статті 205 КК України досягнення мети кримінальної відповідальності та проблемі застосування статті 205 КК України, що полягає, зокрема у використанні у якості доказової бази фактів та обставин, встановлених вироком суду за статтею 205 КК України, та матеріалів досудового розслідування під час притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства.

Закріплення дій, що на сьогодні передбачені статтею 205 КК України, у якості самостійного складу злочину породжує низку негативних наслідків у правозастосуванні.

Особливості побудови складу злочину, передбаченого статтею 205 КК України, дали підстави для використання аналізованої статті в якості інструменту для зловживань під час притягнення осіб до відповідальності.

Зокрема, склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов’язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами.

Так, щодо використання матеріалів досудового розслідування слід зазначити, що у багатьох випадках контролюючий орган стверджував, що операції платника податку з його контрагентом не мають реального характеру на основі присутності в матеріалах адміністративної справи протоколу допиту керівника такого контрагента, отриманого в рамках кримінального провадження щодо фіктивного підприємництва. Часто суди при вирішенні податкового спору брали до уваги надані контролюючим органом матеріали досудового розслідування (викладені в протоколі допиту пояснення керівника контрагента платника податку), вирішуючи на їх основі спір не на користь платника податку, не зважаючи на те, що це суперечить положенням процесуального законодавства, що передбачають,  що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили; суд не може обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатись на них, а також визнавати доказами відомості, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом тільки, якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов’язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Проблеми у правозастосуванні спричинені тим, що дії, які на сьогодні охоплюються частиною першою статті 205 КК України, розглядаються в якості самостійного складу злочину. Водночас побудова складу злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, є не досконалою.

Декриміналізація фіктивного підприємництва дозволить розглядати створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона як готування до злочину, що відповідає кримінально-правовій суті зазначених дій. Водночас власне прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона за допомогою фіктивного підприємництва зможе розглядатися як спосіб вчинення певних злочинів (зокрема, ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), шахрайства тощо).

На сьогодні в Україні склалася практика використання кримінальних проваджень як засобу тиску на бізнес, зокрема у контексті проведення податкових перевірок. Така тенденція спотворює суть і мету кримінальної відповідальності.

Порушення кримінальної справи, це фактично паралізація роботи підприємства, адже вилучається первинна документація, проводяться обшуки, накладається арешт на активи тощо. В результаті це має негативний вплив на функціонування підприємства, а в масштабі країни – і на весь бізнес-клімат. Часто кримінальні справи порушуються за поверхневими, не повністю з’ясованими обставинами, а як наслідок, невелика частка відкритих проваджень завершується переданням обвинувального акту до суду.

За статистикою Генеральної прокуратури України щодо розпочатих кримінальних проваджень за перше півріччя 2019 року зареєстровано 653 кримінальні правопорушення за ухилення від сплати податків. При цьому динаміка завершень досудових розслідувань підтверджує тенденцію щодо використання статті 212 Кримінального кодексу України як інструменту тиску на бізнес. Так, за перше півріччя 2019 року завершено розслідування у 376 кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків. Водночас з них – 241 провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину та 118 – у зв’язку із переданням клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності (тобто загалом 84% із завершених). Відповідно вкрай рідко досудове розслідування завершується переданням обвинувального акту до суду.

Відповідно гуманізація кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, відмова від карального характеру контролю за ухиленням від сплати податків дозволить створити сприятливіше середовище для функціонування бізнесу в Україні.

2.2. Мета змін

Законопроект спрямований на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

25.09.2019 набули чинності зміни до Кодексу законів про працю України

25.09.2019 набули чинності зміни до Кодексу законів про працю України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 32: доповнено частиною 5;

2) стаття 40: доповнено частиною 5;

3) стаття 252: змінено частину 9.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

З ухваленням нової редакції Закону України «Про прокуратуру» у 2014 р. розпочався черговий етап реформування прокуратури. Так, прокурори були позбавлені функції загального нагляду, що є вимогами Ради Європи до України ще з 1995 року. А з початком роботи Державного бюро розслідувань  прокуратура також позбавилася функції досудового розслідування.

Разом з тим після ухвалення зазначеного Закону в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності.

Вказаним Законом було продовжено втілення негативної практики корпоративної закритості професії прокурора. Тобто будь-яка особа, незважаючи на її фаховий досвід та рівень професійної підготовки, мала право на зайняття лише найнижчої посади у системі органів прокуратури. Тим самим були перекриті можливості для широкого потрапляння нових кадрів на всі рівні органів прокуратури.

Своєю чергою, утворені у системі прокуратури такі нові структури, як Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів та Рада прокурорів України, як продемонструвала практика їх діяльності за ці роки, виявилися нездатними у повній мірі незалежно і ефективно виконувати покладені на них функції.

Внаслідок цього сьогоднішня модель функціонування органів прокуратури є незадовільною ані з точки зору рівня підтримки її суспільством, ані з точки зору належного рівня виконання прокурорами своїх повноважень. Так, за даними соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова, станом на лютий 2019 року повністю довіряло органам прокуратурі лише 2.1% населення, а повністю не довіряло –  34.8%.

Таким чином подальше реформування органів прокуратури можливе лише за умови здійснення першочергових заходів із проведення оцінки відповідності діючих прокурорів критеріям професійної компетентності, доброчесності та професійної етики. А також за умови надання можливостей для інших кандидатів, які мають відповідну підготовку, займати посади у прокуратурах всіх рівнів.

Мета змін

Законопроект спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов’язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.

Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

25.09.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

25.09.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 11.09.2019 № 54‑ІХ, відповідно до яких були змінені:

1) глава 2: доповнено статтею 143;

2) стаття 1222: включено частину 2;

3) стаття 1321: доповнено частиною 2 та приміткою;

4) стаття 222: змінено частину 1;

5) стаття 255: доповнено пунктом 25 частину 2;

6) глава 22: доповнено статтями 2795-2798;

7) глава 25: доповнено статтею 3002.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Законопроект спрямований на збереження автомобільних доріг загального користування та використання їх відповідно до технічних умов експлуатації.

Впровадження автоматичного вагового контролю транспортних засобів є елементом забезпечення безпеки дорожнього руху та забезпечення збереження автомобільних доріг.

Переважну більшість автомобільних доріг в Україні збудовано в 60 – 70‑х роках минулого століття. Внаслідок безконтрольного руху транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують дозволені норми, автомобільні дороги зазнають значних  передчасних руйнувань, що призводить, у тому числі, до послаблення обороноздатності держави.

Конструкції автошляхів не в змозі витримувати навантаження, які виникають під час руху вантажних транспортних засобів. 97% автомобільних доріг втратили несучу здатність, дорожнє покриття має суттєві деформації та руйнування, штучні споруди перебувають в аварійному стані. Введено відповідні обмеження, однак велика кількість вантажних транспортних засобів здійснюють перевезення з порушенням вагових обмежень.

Впровадження Державного дорожнього фонду України з 2018 року суттєво збільшить фінансування дорожнього сектору, але без належного рівня вагового контролю є ризик низької ефективності фінансування реконструкції дорожнього полотна.

У 2014 році на автомобільній дорозі Київ-Чоп (в напрямку руху Житомир-Київ) приватною компанією встановлено перший пілотний пункт автоматичного зважування транспортних засобів. В результаті досліджень було встановлено, що із загального потоку на автомобільній дорозі Київ-Чоп (в напрямку Житомир-Київ) 29,52% (130 тисяч автомобілів) всього вантажного транспорту рухається з перевищенням вагових параметрів. Встановлено, що при такому високому рівні перевантаження експлуатаційний строк дорожнього полотна скорочується більш ніж на 50% (The State University of New Jersey). Тобто при належному рівні вагового контролю економія на реконструкції доріг теж складе більше 50%.

На сьогодні на балансі Укртрансбезпеки знаходяться 34 переносних вагових комплекси, це дозволяє перевірити усього 272 000 вагових транспортних засобів на рік, це набагато менше ніж 1% від усього вагового транспорту, що рухається автошляхами України. Діюча система не спроможна забезпечити здійснення заходів габаритно-вагового контролю на належному рівні. Впровадження автоматичної фіксації відповідних порушень забезпечить підвищення рівня контролю, підрахунку трафіку руху та матиме позитивний вплив на забезпечення безпеки дорожнього руху та збереження автомобільних доріг.

Мета змін

Метою прийняття проекту акта є попередження передчасного руйнування автомобільних доріг перевантаженими транспортними засобами. Тим самим виключаються надмірні витрати бюджетних коштів на усунення наслідків такого руйнування та поліпшуються умови безпечного руху на автомобільних дорогах.

25.09.2019 набули чинності зміни до Бюджетного кодексу України

25.09.2019 набули чинності зміни до Бюджетного кодексу України, передбачені законами України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо джерел формування державного дорожнього фонду» від 12.09.2019 № 74‑ІХ та «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державної підтримки кінематографії» від 12.09.2019 № 76‑ІХ, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 13: виключено абзац 14 частини 4, змінено абзац 21 частини 4

2) стаття 242: викладено у новій редакції пункт 1 частини 2;

3) стаття 29: змінено пункт 23 частини 2, доповнено пунктами 63, 64, 136, 137 та 138 частину 3;

4) стаття 30: змінено пункт 21 частини 4, доповнено пунктом 22 частину 4;

5) стаття 87: викладено у новій редакції підпункт «г» пункту 10 частини 1.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальних записках до відповідних законопроектів було вказано слідуюче.

 

1. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо джерел формування державного дорожнього фонду»

1.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Змінами до Бюджетного кодексу, внесеними Законом України від 17 листопада 2016 року № 1763‑VIII, передбачено створення спеціального фонду у складі Державного бюджету України для фінансування дорожнього господарства за рахунок таких надходжень як: акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів (крім акцизного податку, визначеного пунктом 6 частини першої статті 66 цього Кодексу); акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів; ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них; плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та інших.

Однак, адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені абзацами чотирнадцятим-шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та адміністративні штрафи за порушення передбачені частиною другою статті 1222 та частиною другою статті 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів та перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових вимог, невиконання водіями транспортних засобів, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та/або вантажів вимог про зупинку транспортного засобу) належать до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто цільове використання цих платежів на потреби дорожнього господарства не визначено.

Враховуючи наведене, з метою попередження передчасного руйнування автомобільних доріг перевантаженими транспортними засобами, забезпечення цільового використання зазначених адміністративно-господарських та адміністративних штрафів, пропонується такі штрафи включити до джерел формування державного дорожнього фонду України, який створено у складі спеціального фонду Державного бюджету.

Даний законопроект системно пов’язаний із законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю».

1.2. Мета змін

Проект спрямований на створення додаткових джерел фінансування дорожнього господарства та фінансування заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом спрямування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачених абзацами чотирнадцятим-шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та адміністративних штрафів за порушення, передбачені частиною другою статті 1222 та частиною другою статті 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, невиконання водіями транспортних засобів, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та/або вантажів, вимог про зупинку транспортного засобу) до державного дорожнього фонду, який створено у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

 

2. Щодо змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державної підтримки кінематографії»

2.1. Обґрунтування необхідності прийняття змін

Положеннями Закону України «Про кінематографію» визначають правові основи діяльності в галузі кінематографії та регулюють суспільні відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів.

Через об’єктивні економічні причини в Україні складно знайти фінансові можливості для виготовлення великої кількості фільмів, які би за технічною та творчою якістю могли ефективно конкурувати на телевізійних екранах та в кінотеатрах з іноземними стрічками, а отже могли б привертати увагу українського глядача. Як результат, сьогодні ми маємо дуже незначну кількість сучасних українських фільмів, що має катастрофічні наслідки не лише для української культури, але й для всієї української держави та українського народу.

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державної підтримки кінематографії» розроблено з метою створення належних правових, організаційних, а також економічних умов для розвитку кінематографії в Україні.

2.2. Мета змін

Проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державної підтримки кінематографії» спрямований на створення сприятливих умов для виробництва фільмів, телевізійних серіалів, телевізійних фільмів та іншої кінопродукції, а також на розвиток галузі кінематографії в Україні.

Запропоновані зазначеним законопроектом зміни призведуть до:

– збільшення кількості фільмів, які будуть вироблені в Україні;

– розвитку сучасної інфраструктури для виробництва телевізійних фільмів та телевізійних серіалів, а також залучення іноземних інвестицій у галузі кінематографії в Україні;

– збільшення робочих місць, а також надходжень до бюджету за рахунок виробництва кінопродукції в Україні.

25.09.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

25.09.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019 № 101‑IХ, відповідно до яких було змінено абзац 1 частини 3 статті 216.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Наявність кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво (стаття 205 Кримінального кодексу України) вже давно є одним із способів тиску на бізнес в Україні.  Так, окрім самого факту наявності кримінальної відповідальності за вказане діяння, контролюючі органи використовують вироки і матеріали досудового розслідування (протоколи допиту директора суб’єкта підприємницької діяльності) у якості доказової бази під час притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Тому обґрунтовуючи доцільність декриміналізації фіктивного підприємництва, варто акцентувати увагу на неспроможності при застосуванні статті 205 КК України досягнення мети кримінальної відповідальності та проблемі застосування статті 205 КК України, що полягає, зокрема у використанні у якості доказової бази фактів та обставин, встановлених вироком суду за статтею 205 КК України, та матеріалів досудового розслідування під час притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства.

Закріплення дій, що на сьогодні передбачені статтею 205 КК України, у якості самостійного складу злочину породжує низку негативних наслідків у правозастосуванні.

Особливості побудови складу злочину, передбаченого статтею 205 КК України, дали підстави для використання аналізованої статті в якості інструменту для зловживань під час притягнення осіб до відповідальності.

Зокрема, склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов’язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами.

Так, щодо використання матеріалів досудового розслідування слід зазначити, що у багатьох випадках контролюючий орган стверджував, що операції платника податку з його контрагентом не мають реального характеру на основі присутності в матеріалах адміністративної справи протоколу допиту керівника такого контрагента, отриманого в рамках кримінального провадження щодо фіктивного підприємництва. Часто суди при вирішенні податкового спору брали до уваги надані контролюючим органом матеріали досудового розслідування (викладені в протоколі допиту пояснення керівника контрагента платника податку), вирішуючи на їх основі спір не на користь платника податку, не зважаючи на те, що це суперечить положенням процесуального законодавства, що передбачають,  що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили; суд не може обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатись на них, а також визнавати доказами відомості, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом тільки, якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов’язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Проблеми у правозастосуванні спричинені тим, що дії, які на сьогодні охоплюються частиною першою статті 205 КК України, розглядаються в якості самостійного складу злочину. Водночас побудова складу злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, є не досконалою.

Декриміналізація фіктивного підприємництва дозволить розглядати створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона як готування до злочину, що відповідає кримінально-правовій суті зазначених дій. Водночас власне прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона за допомогою фіктивного підприємництва зможе розглядатися як спосіб вчинення певних злочинів (зокрема, ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), шахрайства тощо).

На сьогодні в Україні склалася практика використання кримінальних проваджень як засобу тиску на бізнес, зокрема у контексті проведення податкових перевірок. Така тенденція спотворює суть і мету кримінальної відповідальності.

Порушення кримінальної справи, це фактично паралізація роботи підприємства, адже вилучається первинна документація, проводяться обшуки, накладається арешт на активи тощо. В результаті це має негативний вплив на функціонування підприємства, а в масштабі країни – і на весь бізнес-клімат. Часто кримінальні справи порушуються за поверхневими, не повністю з’ясованими обставинами, а як наслідок, невелика частка відкритих проваджень завершується переданням обвинувального акту до суду.

За статистикою Генеральної прокуратури України щодо розпочатих кримінальних проваджень за перше півріччя 2019 року зареєстровано 653 кримінальні правопорушення за ухилення від сплати податків. При цьому динаміка завершень досудових розслідувань підтверджує тенденцію щодо використання статті 212 Кримінального кодексу України як інструменту тиску на бізнес. Так, за перше півріччя 2019 року завершено розслідування у 376 кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків. Водночас з них – 241 провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину та 118 – у зв’язку із переданням клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності (тобто загалом 84% із завершених). Відповідно вкрай рідко досудове розслідування завершується переданням обвинувального акту до суду.

Відповідно гуманізація кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, відмова від карального характеру контролю за ухиленням від сплати податків дозволить створити сприятливіше середовище для функціонування бізнесу в Україні.

Мета змін

Законопроект спрямований на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

22.09.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

22.09.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» від 18.09.2018 № 100‑IХ, відповідно до яких було викладено у новій редакції пункт 202 розділу ХІ.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

Початок роботи Вищого антикорупційного суду (далі – Суд) має завершити становлення системи антикорупційних органів в Україні.

Водночас передбачений чинним законодавством порядок передачі до Суду підсудних йому проваджень, які наразі розглядаються іншими судами, матиме наслідком надходження до Суду тисяч кримінальних проваджень, які не стосуються топ‑корупції, проваджень, у яких спливли строки давності та які розслідувалися органами досудового розслідування з порушенням правил підслідності.

Так, станом на 17 травня 2019 року щонайменше 3592 кримінальних провадження мають бути передані до Суду відповідно до вимог закону, 3406 із яких перебувають у судах першої інстанції, а 186 кримінальних проваджень – у судах апеляційної інстанції. При цьому лише у 169 із 3592 кримінальних проваджень досудове розслідування здійснювалося Національним антикорупційним бюро України (далі – НАБУ).

Отже, станом на 5 вересня 2019 року (початок роботи суду) лише 5% справ, які має отримати Суд, розслідувалися НАБУ та належать до категорії справ високопосадової корупції.

Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України справи розглядатимуться у Суді колегіями у складі трьох суддів, а в апеляційній інстанції – у складі п’яти суддів (чисельність суддів Суду становить 38 осіб, з яких 12 – судді Апеляційної палати Суду).

Таким чином, після передачі згаданої кількості кримінальних проваджень до Суду виникне ситуація з надмірним навантаженням на суддів.

Слід зазначити, створення Вищого антикорупційного суду було зумовлено потребою забезпечення ефективного судового розгляду кримінальних проваджень саме щодо високопосадової корупції. Так, у звіті Антикорупційної мережі ОЕСР для країн Східної Європи та Центральної Азії (2017 рік) Україні було надано рекомендацію запровадити спеціалізований антикорупційний суд, який зможе справедливо та ефективно розглядати і вирішувати справи щодо обвинувачень у високопосадовій корупції.

У Висновку Венеціанської Комісії CDL‑AD (2017)020 зазначається, що план створення антикорупційного суду має дуже конкретну мету, а саме – вирішення проблеми з неефективним розглядом справ щодо високопосадової корупції (які підслідні Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі) існуючими судами (п. 27 Висновку).

Водночас забезпечити ефективність судового розгляду кримінальних проваджень у розумні строки щодо корупційних злочинів не є можливим через кількість суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, а також через кількість кримінальних проваджень, які належать до підсудності Суду і судовий розгляд яких не завершено судами першої та апеляційної інстанцій.

Запропоновані законодавчі зміни дадуть змогу усунути проблему перевантаження суддів Вищого антикорупційного суду та забезпечити ефективний судовий розгляд кримінальних проваджень щодо корупційних злочинів високопосадовців у розумні строки.

Мета змін

Законопроект спрямований на забезпечення повного, ефективного, своєчасного судового розгляду кримінальних проваджень щодо корупційних злочинів у розумні строки, а також запровадження чітких правил черговості передачі Суду підсудних йому справ відповідно до принципу правової визначеності.

22.09.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

22.09.2019 набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 12.09.2019 № 73-IХ, відповідно до яких тимчасово змінено порядок застосування частин 6‑9 статті 121 (встановлено тимчасові умови звільнення від відповідальності, передбаченої частинами 6‑9 статті 121).

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

8 листопада 2018 року Верховною Радою України прийнято Закон № 2612‑VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», який передбачає посилення відповідальності за порушення при переміщенні транспортних засобів в митних режимах тимчасового ввезення і транзиту (використання в Україні автомобілів на іноземній реєстрації).

Прикінцеві положення вказаного Закону передбачали, що посилена відповідальність набирає чинності через 180 днів з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 22 травня 2019 року.

16 травня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2725‑VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги», яким, серед іншого, продовжено вказаний строк з 180 до 270 днів (до 22 серпня 2019 року).

З цього приводу слід зазначити, що питання, пов’язані із розмитненням автомобілів з іноземною реєстрацією, потребують додаткового комплексного вирішення з урахуванням позицій усіх верств населення, експертного середовища тощо, про що, зокрема, свідчить і суспільна стурбованість відповідним питанням.

Мета змін

Проект розроблено з метою створення передумов для комплексного врегулювання питання розмитнення автомобілів з іноземною реєстрацією в Україні, дотримання митних правил при переміщенні транспортних засобів у митних режимах тимчасового ввезення і транзиту, а також врахування інтересів усіх верств населення при вирішенні вказаного питання.

22.09.2019 набули чинності зміни до Митного кодексу України

22.09.2019 набули чинності зміни до Митного кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 12.09.2019 № 73-IХ, відповідно до яких були змінені:

1) розділ ХХІ: доповнено пунктом 94;

2) стаття 469: тимчасово змінено порядок застосування частини 4 (встановлено тимчасову умову звільнення від відповідальності, передбаченої частиною 4).

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

8 листопада 2018 року Верховною Радою України прийнято Закон № 2612‑VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», який передбачає посилення відповідальності за порушення при переміщенні транспортних засобів в митних режимах тимчасового ввезення і транзиту (використання в Україні автомобілів на іноземній реєстрації).

Прикінцеві положення вказаного Закону передбачали, що посилена відповідальність набирає чинності через 180 днів з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 22 травня 2019 року.

16 травня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2725‑VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги», яким, серед іншого, продовжено вказаний строк з 180 до 270 днів (до 22 серпня 2019 року).

З цього приводу слід зазначити, що питання, пов’язані із розмитненням автомобілів з іноземною реєстрацією, потребують додаткового комплексного вирішення з урахуванням позицій усіх верств населення, експертного середовища тощо, про що, зокрема, свідчить і суспільна стурбованість відповідним питанням.

Мета змін

Проект розроблено з метою створення передумов для комплексного врегулювання питання розмитнення автомобілів з іноземною реєстрацією в Україні, дотримання митних правил при переміщенні транспортних засобів у митних режимах тимчасового ввезення і транзиту, а також врахування інтересів усіх верств населення при вирішенні вказаного питання.

05.09.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

05.09.2019 набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, передбачені Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» від 07.06.2018 № 2447-VIII, відповідно до яких були змінені:

1) стаття 3: викладено у новій редакції пункти 20, 22 та 23 частини 1;

2) стаття 31: змінено частини 5 та 13, викладено у новій редакції частину 12;

3) стаття 32: змінено абзац 1 частини 1, частину 3, доповнено абзацом 2 частину 1;

4) стаття 33: викладено у новій редакції частини 1 та 2;

5) параграф 1 глави 3: доповнено статтею 331;

6) стаття 34: змінено пункт 1 частини 1, абзац 6 частини 1, абзац 1 частини 3, доповнено абзацом 7 частину 1, абзацом 2 частину 3;

7) стаття 65: доповнено пунктом 11 частину 2;

8) стаття 69: змінено пункт 2 частини 5;

9) стаття 95: викладено у новій редакції частину 3 статті 95;

10) стаття 100: змінено частину 7;

11) стаття 132: викладено у новій редакції частину 2;

12) стаття 184: змінено абзац 1 частини 1;

13) стаття 192: змінено частину 1;

14) стаття 199: змінено частину 2;

15) стаття 201: змінено частину 1;

16) стаття 216: викладено у новій редакції абзац 5 частини 5;

17) стаття 244: змінено частину 3;

18) стаття 247: викладено у новій редакції частину 1, абзац 2 частини 2, змінено абзац 1 частини 2;

19) стаття 290: змінено частину 10;

20) стаття 306: змінено частину 1;

21) стаття 334: змінено частину 2;

22) стаття 480: змінено пункт 2 частини 1;

23) глава 37: доповнено статтями 4801 та 4821;

24) стаття 481: доповнено пунктом 31;

25) розділ ХІ: доповнено пунктом 202.

В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.

Обґрунтування необхідності прийняття змін

У світовому Індексі сприйняття корупції (СРІ) за 2016 рік Україна отримала 29 балів зі 100 можливих, посівши 131 місце зі 176 країн.  Незважаючи на те, що показники України в цій сфері протягом останніх років покращуються, проте темпи поліпшення ситуації у сфері боротьби із корупцією є недостатніми з огляду на цілі розбудови правової, економічно розвинутої держави.

За даними Тransparency International саме відсутність дієвої судової системи є суттєвою перепоною на шляху України у протидії корупції.

Як відомо, в Україні започатковано масштабну судову реформу: ухвалено конституційні зміни у сфері правосуддя, новий закон про судоустрій і статус суддів, якими запроваджено кардинально новий підхід до функціонування судової системи в Україні, насамперед, з метою формування доброчесного і кваліфікованого суддівського корпусу, здатного забезпечити захист прав і свобод громадян.

Однак, як справедливо оцінюють ситуацію міжнародні партнери України, цей процес є тривалим, широкомасштабним і не дає змоги сконцентрувати всі зусилля держави саме на протидії корупційним проявам.

Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання створити найближчим часом спеціалізований антикорупційний суд.

Як наголошується міжнародними експертами у сфері протидії корупції, «зневіра в спроможності традиційного механізму правосуддя належним чином долати корупцію спонукає багато країн створити спеціалізовані антикорупційні установи. Найбільш поширеним аргументом на користь створення спеціалізованих антикорупційних судів є потреба у більш ефективному та швидкому розгляді справ про корупцію та пов’язана з нею потреба подати сигнал національній та міжнародній спільності про те, що країна розпочала серйозну боротьбу з корупцією».

Конституцією України передбачено, що в Україні відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди (стаття 125). Закон України «Про судоустрій і статус суддів» закріпив, що в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанцій з розгляду окремих категорій справ. Вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд (стаття 31). При цьому вирішення більшості питань, пов’язаних із діяльністю Вищого антикорупційного суду, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» відносить до врегулювання окремим законом.

Тож для започаткування роботи Вищого антикорупційного суду є нагальна потреба у вирішенні на законодавчому рівні низки питань його  діяльності.

Досвід інших держав у питанні створення спеціалізованих антикорупційних судів є неоднозначним. Саме тому необхідно не прагнути перейняти ідеальний варіант створення антикорупційного суду, а впровадити таку модель антикорупційного суду, яка б ґрунтувалась на конституційних принципах верховенства права, рівності всіх громадян перед законом, забезпечувала реалізацію конституційних засад судочинства,  передбачала ефективну діяльність суду та досягнення цілей боротьби із корупцією при залученні оптимального  обсягу бюджетних коштів.

Мета змін

Проект Закону спрямований на визначення засад організації та діяльності Вищого антикорупційного суду і спеціальних вимог до суддів цього суду та гарантій їх діяльності.

Архів новин

ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728   
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
       
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
       
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
       
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
3031     
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
       
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
       

Сервіс клієнтів: тел.: (044) 223 34 67 e-mail: peredplata@zakoni.ua
Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція збірника «Вісник України»
Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка, вул. Жовтнева, 53
Адреса для листування: 07501, Київська область, Баришівський район,
смт Баришівка,
а/с 25