11.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України
11.01.2019 набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227‑VIII, відповідно до яких були змінені:
1) стаття 22: змінено частину 2;
2) стаття 66: викладено у новій редакції пункт 7 частини 1;
3) стаття 76: доповнено частиною 2, вважати частинами 3 та 4 частини 2 та 3;
4) Загальна частина: доповнено розділом ХІІІ1;
5) стаття 115: викладено у новій редакції пункт 10 частини 2;
6) стаття 116: викладено у новій редакції абзац 1;
7) стаття 121: викладено у новій редакції абзац 1 частини 1;
8) стаття 123: викладено у новій редакції абзац 1;
9) розділ ІІ Особливої частини: доповнено статтею 1261;
10) стаття 134: викладено у новій редакції статтю;
11) розділ ІІІ Особливої частини: доповнено статтею 1512;
12) стаття 152: викладено у новій редакції статтю;
13) стаття 153: викладено у новій редакції статтю;
14) стаття 154: викладено у новій редакції абзац 1 частини 1, частину 2, доповнено частиною 3;
15) розділ XVIII Особливої частини: доповнено статтею 3901.
В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.
Обґрунтування необхідності прийняття змін
За останні три десятиліття насильство щодо жінок, включаючи домашнє насильство, привертає підвищену увагу з боку міжнародної спільноти, що знаходить своє відображення у міжнародному праві. Протягом цього періоду було здійснено кілька вирішальних кроків, серед яких: ухвалення Конвенції Організації Об`єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в 1979 р., а також загальних рекомендацій та висновків, затверджених Комітетом з ліквідації дискримінації щодо жінок; Декларації ООН про викорінення насильства щодо жінок в 1993 р.; Міжамериканської конвенції про запобігання, покарання і викорінення насильства щодо жінок в 1994 р.; Пекінської декларації в 1995 р.; Протоколу про права жінок в Африці до Африканської хартії прав людини і народів в 2003 р.; і це лише деякі з них. Таким чином, існує потужна міжнародно-правова база в галузі боротьби з насильством щодо жінок. Рада Європи також ухвалила низку рішень і дій, спрямованих на вирішення проблеми насильства щодо жінок, в першу чергу, План дій від 1995 р., Рекомендацію Rec (2002) Комітету міністрів державам-членам Ради Європи про захист жінок від насильства від 2002 р. і, нарешті, Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, також відому як Стамбульська конвенція. Фактично, Стамбульська конвенція є найбільш повним і далекосяжним документом у цій галузі, оскільки у ній поєднано кращі світові стандарти та практики. Вона також відтворює сучасний погляд на права людини, який передбачає розуміння того, що боротьба з насильством стосовно жінок є обов’язком держави. Стамбульська конвенція набула чинності 1 серпня 2014 р. після її ратифікації 10 державами.
Цей законопроект імплементує положення Стамбульської конвенції у національне законодавство, що дає можливість удосконалити кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України для боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством.
Мета змін
Цілями і завданнями законопроекту є імплементація у чинне кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство України положень Стамбульської конвенції.