17.10.2019 набули чинності зміни до Цивільного кодексу України
17.10.2019 набули чинності зміни до Цивільного кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IХ, відповідно до яких були змінені:
1) стаття 316: змінено частину 2;
2) стаття 546: змінено частину 1;
3) глава 49: доповнено параграфом 8.
В якості обґрунтування та мети прийняття змін в пояснювальній записці до відповідного законопроекту було вказано слідуюче.
Обґрунтування необхідності прийняття змін
Протягом останніх років Україна демонструвала поступове зростання в міжнародному рейтингу Doing Business, однак наше місце в ньому все одно залишається досить низьким, в тому числі у порівнянні з окремими країнами пострадянського простору. У багатьох аспектах Україна має недосконале правове регулювання, що має наслідком несприятливий бізнес-клімат та відсутність реальних стимулів до здійснення активної інвестиційної діяльності.
Сфера захисту прав акціонерів
Українське законодавство недостатньою мірою забезпечує захист прав та інтересів міноритарних інвесторів. У нашій правовій системі відсутні положення про відповідальність осіб із заінтересованістю та посадових осіб акціонерного товариства за збитки, завдані правочином із заінтересованістю, згода на вчинення якого була надана мажоритарним акціонером або призначеними ним особами. Крім того, перелік правочинів, які вважаються правочинами із заінтересованістю, не покриває достатнього кола відносин акціонерного товариства з його пов’язаними контрагентами.
Сфера правосуддя
Чинний процесуальний закон передбачає, що сторона спору має повідомити суду, який доказ слід витребувати. Однак, нерідко чіткий опис потрібного документа є непростим завданням, адже точну його назву та інші реквізити може знати лише той, хто володіє відповідним доказом. Законодавством України прямо не передбачено права сторін вимагати витребування групи однотипних доказів без зазначення ознак, які ідентифікують кожен окремий документ. Це перешкоджає ефективному захисту інтересів осіб, у яких з тих чи інших причин відсутній доступ до доказової бази у господарських спорах.
Сфера забезпечення виконання договірних зобов’язань
Однією з головних проблем економіки України є недоступність для вітчизняного бізнесу кредитних коштів, що є закономірним наслідком надмірно високих кредитних ставок. У свою чергу, дорогі кредитні кошти пояснюються не тільки значним рівнем інфляції, але й високими ризиками неповернення (несвоєчасного повернення) боржниками отриманих ними кредитів.
При цьому існуючі механізми забезпечення виконання зобов’язань є досить застарілими. Вони не працюють неналежним чином і не дозволяють забезпечити ефективний захист прав кредиторів.
Пов’язані з примусовим стягненням заборгованості судові спори та примусове виконання судових рішень тривають роками і далеко не завжди кредиторам вдається стягнути заборгованість навіть з платоспроможних позичальників.
У підсумку вітчизняні підприємства практично відрізані від кредитних ресурсів банківської системи.
При цьому реформування традиційних механізмів забезпечення зобов’язань (зокрема застави) є непростим з огляду на кількість уже укладених договорів застави (іпотеки). Будь-які істотні зміни у відповідному регулюванні порушать баланс інтересів кредиторів та позичальників, уже досягнутий за допомогою договірних інструментів. Наприклад, встановлення будь-яких додаткових прав кредиторів призведе до порушення законних інтересів боржників, оскільки під час укладення договорів їхні очікування та договірні позиції були сформовані на підставі іншого законодавства. Те саме стосується і встановлення додаткових прав боржників у кредитних відносинах.
Тому доцільним є запровадження абсолютно нового інструменту забезпечення виконання кредитних зобов’язань, який би зменшував до обґрунтованого мінімуму ризики кредиторів, пов’язані з поверненням проблемної заборгованості, та створював передумови для зростання обсягів кредитування бізнесу.
Сфера будівництва
Українське законодавство передбачає обов’язковість сплати замовниками будівництва пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту (у розмірі 4 % від вартості житлового будівництва та 10 % від вартості нежитлової забудови).
Пайовий внесок – це своєрідний квазіподаток на будівництво, який, з формальної точки зору, сплачується забудовником, однак фактичним його платником є покупець нерухомості. Крім того, пайовий внесок не має чіткого цільового характеру (відповідні кошти не обов’язково йдуть на розвиток інфраструктури), а оплата вартості приєднання до інженерних мереж зазвичай сплачується замовниками будівництва окремо від пайового внеску.
Аналоги українського пайового внеску вкрай рідко трапляються у світовій практиці, а коли й трапляються, то застосовуються в істотно нижчих розмірах та не мають стосунку до будівельних робіт, виконуваних на земельних ділянках приватної власності. За даними рейтингу Doing Business 2017 існування в Україні пайового внеску збільшує витрати на адміністративні процедури, пов’язані з будівництвом промислового об’єкта, в середньому до 15,2 %.
Більше того, існують значні проблеми в адмініструванні пайової участі, пов’язані зі складністю розрахунку бази обчислення відповідного внеску та можливістю зловживань як під час таких розрахунків, так і під час можливого відстрочення (розстрочення) платежу.
Отже, механізм сплати пайового внеску є непрозорим, що має наслідком корупцію, зловживання та дискримінацію добросовісних замовників будівництва.
Сфера договорів застави земельних ділянок
Чинне законодавство вимагає від сторін договору, за яким земельна ділянка приватної власності передається у заставу, нести витрати на оплату послуг експерта з грошової оцінки землі. У більшості випадків для жодної із сторін договору це не має сенсу і призводить лише до невиправданого збільшення вартості відповідної операції.
Сфера діяльності товариств з обмеженою відповідальністю
Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» недостатньо повно регулює питання, пов’язані із застосуванням модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, що зумовлює низку ризиків юридичного характеру.
Мета змін
Метою законопроекту є поліпшення інвестиційного клімату України за окремими напрямами, обраними внаслідок комплексної оцінки відповідності законодавства України кращим світовим практикам, описаним Групою Світового банку у методології рейтингу Doing Business.